Водохреще

Вноч? з морозу сивий яв?р стогне,
На в?тр? ср?блом паморозь дзвенить.
? з?рка з неба в криниц? п?рна?,
Щоб воду освятить, благословить.
В холодну ту, освячену водицю,
Немов у небо, руки опущу.
? хочеться так, подумки, молиться
Про весни, повн? теплого дощу.
Про жайвора в бездонн?м неб? син?м,
Про несходженн? луки ? га?,
Про дн?, в?д сонця ясного щаслив?,
? про грозу, що будить руча?.
Про все, що вже було ? пот?м буде,
Й про те, чому ? збутись не дано.
За серце, що добро просило людям,
Та ? за тих, хто мислив т?льки зло…
Як птах маленький, як легка сн?жинка,
Летять пом?ж з?рок прост? слова
В бездонну н?ч, коли веч?рня з?рка
У криницях свою сльозу купа.
Нехай раз в р?к, лиш на якусь годину
Очиститься ? задзвенить земля
Водою тою, що зорю й людину
Проща?, омива й благословля!

Ольга Соколовська ?