Неначе сни..

Все безлике,-на полях шепоче
В щось одягнення..
Та н?би н?,-
Каже листя б?ля сн?в криниц?,
Мов би падаючи в зубож?лу т?нь.


Так в долонях на пекельний спалах
З серця розплет?ння почутт?в
Прагне,мов засмага в барвах.
Вс?х торкань,
лише без сл?в..
Осен? ?стотного пов?тря,
Пориваючись в н?ме життя,
Перстнем оц?лованим,
як вл?тку
Жагою до бого-забуття..


Дихавши ?знову сотвор?нням,
Одягаючи себе не в гр?х
Над безлиц?стю ,
вкарбовуючи вм?нням,-
Падати на землю,наче сн?г..


Незважаючи на все ?накше,
Малюванням не вигадуючи мить,
Жить не сл?по,йти в?дмягши,
По дороз? не збираючи лиш крихт.