Якби-я був горою-

Якби я був горою, я жив би в Швейцар??. Поблизу Люцернського Озера. Практично у передм?ст?. Людям подобаються вода ? гори. Горам подобаються дощ?, кв?ти, сонце, небо. Горам також подобаються п?дйомники та готельчики, горяни та ?х корови, слаломн? траси та г?рськолижники. Гори багато знають, далеко бачать ? добре усе пам’ятають.

Якби я був горою, мен? би подобалося мо? м?сто. Воно н?би однакове ? водночас таке р?зне. У мене був би час за ним спостер?гати. Як приходять до озера перш? люди, оселяються, беруть мо? камен? та будують з них житло ? р?зне знаряддя. А пот?м покол?ння зм?нюють покол?ння. Люди спочатку вчаться виплавляти м?дь, ср?бло, пот?м бронзу ? нарешт? зал?зо. З-за г?р приходять нов? люди. Колотяться, чубляться, але розбудовують м?сто. З каменю, цегли, зал?за та скла. ? все те з г?р. Далеких ? близьких.

Люди живуть, помирають, розчиняються в еф?р?, знову повертаються. Не пам’ятають. А гори живуть та й живуть на одному м?сц?. Прислухаються що там д??ться в них всередин?, придивляються, що там люди внизу роблять.

Я сьогодн? живу на гор?. Сиджу на ослон? дерев’яному на в?дсонн? тр?шки тьмяному. Пробива?ться сонце кр?зь туман легесенький. У мене за спиною ст?на г?рського готельчика. Праворуч зграйка едельвейс?в у повн?м цв?т`у, л?воруч озерце (кажуть, що там живе форель). Чи то вдачу таку маю, чи то в?д розр?дженого пов?тря, в?дчуваю, що розчиняюся в щаст? невимовному. В?дчуваю себе горою, проникаю в ?? середину. Бачу початок св?ту цього та не бачу його зак?нчення.

Розум?ю, що все це - казка. Здогадуюсь хто все це вигадав мудро. Гр?й мене, Сонце, будь-ласка. Погладь мене долонею шорсткою по спин?, Добрий наш Батьку…