Довершено - Мiсто Нудьги

?По вулицям задухи та нудьги,
По набережним та мостам,
Кр?зь син? сут?нки осен?,
Йдуть т?н? та т?н? –
Юрби, що живе там…?
(Ем?ль Верхарн)

У кожному паб? ?грашок,
У кожн?й ресторац?? ностальг?й,
У кожний келих черепа
Налита зам?сть л?тнього в?ск? зерна,
Зам?сть веселого пива Рембрандта
Нудьга
По в?нця.

М?сто, де люди замовкли,
Де н?хто не пише елег?й
(Бо нав?що),
Де д?ти ховаються
За брудними в?кнами вчорашн?х сн?в,
Де н?хто не бавиться – н?хто,
Нав?ть доросл?, де
Нав?ть губернатор забув,
Що таке покер ? бр?дж,
Де с?нематограф однооким шульгою
Шепоче ново зл?пленим парам
Страшну казку про св?т,
Стало вертебою-оселищем
Венери палеол?ту,
Яку звати Нудьга.

Перукар? в цьому м?ст?
Гострять ножиц? оп?вдн?,
Коли Сонце хоче визирнути
Кр?зь хмари буденност? й с?рост?,
Але не може.
Кат у м?ст? оцьому
Отримавши св?й гонорар
Зачиня?ться в комор? без в?кон,
Судд? притрушують перуки борошном,
Сторож кладовища дзвенить ключами
Та поголосом,
Бо це М?сто,
Яке змурувала з с?рих камен?в
Пан? Нудьга.