Наслiдування
НАСЛ?ДУВАННЯ
К?нь гуля? баский на могил? близьк?й,
а лошиця ?рже н?би поряд.
Добре видно здаля, як старий п?дмовля,
вийти д?вчину в сад п?д тополю.
Ой ти Мотрю, дивись, той гетьман – хитрий лис,
в?н ум?? д?вчат чарувати.
Як прокинеться сич, в?н подасться на С?ч,
а тебе проклинатиме мати.
Де твоя голова, де ти, доню, була?
Чом пов’язана стр?чка недбало?
Хто тебе об?ймав, хто тебе ц?лував,
? до кого в с?дло ти с?дала?
Я н? з ким не була, бо болить голова,
а цю стр?чку знайшла б?ля тину.
Як ?шла до села, то ?? п?дняла,
ой не лайте, матусю, дитину.
Кинь, дитино, брехню, слухай неньку свою,
я х?ба не була молодою?
На Весел?й гор?, де дзвенять солов’?,
честь д?воча спливла б за водою.
Та тв?й батько, козак, присягав мен? так:
– Ти для мене одн?с?нька в св?т?.
Ось весна промайне, дочекайся мене,
поберемося, люба, по л?т?.
А отой тв?й кажан, холодн?ше вужа,
неодм?нно зганьбить тебе, доню.
Люди скинуть вину на мою сивину.
Почекай, ще зустр?неш ти долю.
– Мамцю, щастя – це мить, ?н божився любить.
Не божився, р?днесенька! Любить!!!
Ц?лував гаряче ? казав нарече
як гетьманшу в дов?чному шлюб?.
Чи в?н, мамо, ? Вам теж до серця припав?
В?д Маланки Вас бачу сумною.
Як п?ду у город, теревенить народ:
– Що за кум, як не спав ?з кумою?
...На могил? близьк?й, к?нь гуля? баский,
а лошиця ?рже н?би поряд.
Добре видно здаля, як старий п?дмовля,
вийти д?вчину в сад п?д тополю...
К?нь гуля? баский на могил? близьк?й,
а лошиця ?рже н?би поряд.
Добре видно здаля, як старий п?дмовля,
вийти д?вчину в сад п?д тополю.
Ой ти Мотрю, дивись, той гетьман – хитрий лис,
в?н ум?? д?вчат чарувати.
Як прокинеться сич, в?н подасться на С?ч,
а тебе проклинатиме мати.
Де твоя голова, де ти, доню, була?
Чом пов’язана стр?чка недбало?
Хто тебе об?ймав, хто тебе ц?лував,
? до кого в с?дло ти с?дала?
Я н? з ким не була, бо болить голова,
а цю стр?чку знайшла б?ля тину.
Як ?шла до села, то ?? п?дняла,
ой не лайте, матусю, дитину.
Кинь, дитино, брехню, слухай неньку свою,
я х?ба не була молодою?
На Весел?й гор?, де дзвенять солов’?,
честь д?воча спливла б за водою.
Та тв?й батько, козак, присягав мен? так:
– Ти для мене одн?с?нька в св?т?.
Ось весна промайне, дочекайся мене,
поберемося, люба, по л?т?.
А отой тв?й кажан, холодн?ше вужа,
неодм?нно зганьбить тебе, доню.
Люди скинуть вину на мою сивину.
Почекай, ще зустр?неш ти долю.
– Мамцю, щастя – це мить, ?н божився любить.
Не божився, р?днесенька! Любить!!!
Ц?лував гаряче ? казав нарече
як гетьманшу в дов?чному шлюб?.
Чи в?н, мамо, ? Вам теж до серця припав?
В?д Маланки Вас бачу сумною.
Як п?ду у город, теревенить народ:
– Що за кум, як не спав ?з кумою?
...На могил? близьк?й, к?нь гуля? баский,
а лошиця ?рже н?би поряд.
Добре видно здаля, як старий п?дмовля,
вийти д?вчину в сад п?д тополю...
Метки: