коли в душi голодомор...

У людини ? поняття " моя хата з краю"
тож вона в?дпов?да? "н?чого не знаю"
?й байдужа мить сусп?льства, суть людського спору
так звика? в ц?м людина до голодомору

для ?? душ? в?дсутн? необх?дн? страви
тай давно вже задовбали вс? сучасн? справи
в матер?альному достатку схудла ця людина
ось сидить одна в куточку на гор? з грошима

дуже-дуже ?сти хоче, тож душа блага?
не потр?бн? ?й не грош?, не все те, що ма?
скасувала ? навчання, в?ра ?й набридла
все життя проходить в т?л?, а воно як бидло

жере все п?дряд, хвата?, тож не розбира?
тай сво?м таким нахабством, просто заважа?
вибирати, що потр?бно тво?му твор?нню
ти ж розумна ? людина - друг свому прозр?нню:

пригости серденьком душу, напо? любовю
хай весна пройде кр?зь тебе, по ?? роздоллю
? кв?тковими садами зацв?те дорога -
почуття тво?, що в тебе у душ? в?д Бога...

Метки:
Предыдущий: Ана Бландиана. Я устала
Следующий: И. Балабанов, Жизнь, с болгарского