Война

В?йна... це слово кров'ю написали
У наших грудях вороги
? сльози, що в очах палали,
Не висохли за ц? роки.

На фронт ?шли солдати вс?,
Але ?х мало повернулось
?з пекла злобного в?йни,
? це життя ус?х торкнулось.

Ридала мати г?ркими сл?зьми,
Яка в дорогу сина проводжала...
Ридала ж?нка з малими д?тьми,
? чолов?ка все ж чекала.

А може, десь у пол? л?г
Спочити п?сля зло? битви?
Н?... не спочити в?н прил?г,
Життя забрали, в?н убитий.

? ?й недовго нудьгувати -
Н?хто не зна? ск?льки жить
Ще залишилось. Що й сказати,
Коли по ст?нах кров б?жить.

В той час на св?т? не жила,
Але, як закриваю оч?,
Дитячий голос чую я
? сльози бачу я д?воч?.

Дитяч? ручки тягнуться кудись
До матер?, до р?дно? людини,
Але ж?ноч? мр?? не збулись...
Нема? б?льш ?? дитини.

? куля злобна знов летить
Тепер уже ? ?й у спину...
Вона не встигла притулить
Свого наляканого сина.

Цей жах траплявся кожен день
У т? роки, як? не знаю...
? час той, що в душ? живе,
Я ус?м серцем проклинаю.

А перед тими, хто не дав це пережить,
Я низько голову схиляю.
За те, що в жилах кров б?жить,
Я ветеран?в прославляю.