Ми - жiнки...

Ми ? ж?нки, ми птахи у пустел?
Ми в змоз? витримати будь-який порив.
? хоч п?сок довкола або скел?,
Та Бог з народження нас сильними створив.
Ми ? ж?нки, ми д?амант в?д роду,
? не важливо зовс?м який в?к.
Ми ? ж?нки, ми створю?мо моду,
Ту, за якою п?де чолов?к.
Ми ? ж?нки, ми музи вс?х поет?в
Як? натхненно створюють в?рш?.
Ж?нки – це т? м?льйони амулет?в,
Що заробляють оплески гучн?.
Ж?ночий образ, наче та перлина,
Це скарб, мов неба чар?вна блакить.
Душа ж?ноча, мов в садку калина,
А голос музикою в неб? задзвенить .
Ми ? ж?нки, ? в цьому наша слаб?сть,
Ми ? ж?нки, ? в цьому наша сила.
А вс?м довкола ми дару?м рад?сть
С тих п?р, коли нас мати народила.
Ми ? ж?нки, та кожна ?з нас р?зна
Одна м’яка, як кв?тка, ?нша – н?.
Одна душа крихка, друга – зал?зна.
Саме про нас складаються п?сн?.
Ми ? ж?нки, ? ми веснян? кв?ти,
Наповнен? нектарами кохання.
Ми ? ж?нки, ми вм??мо рад?ти
? вт?лити у д?йсн?сть спод?вання.