А що з того?!

А що з того що в мене ? небо,
? що дощ по за в?кнами казиться?!
Якщо ти, як ? вчора про нЕго
Не говориш! Воно ж не образиться...

Ти про нього не дума?ш зовс?м,
В серце ? душу соб? не пуска?ш.
Ти придумала, що так ? легко
Вигляд мати, наче ? не коха?ш.

Ти в?д нього закрилась брамою,
? сво? серце закрила у шори.
А воно лине телеграмою,
Що прочитана дощами з учора.

Ти жарту?ш з сумними очима,
Вигляд робиш, що все в тебе так гарно.
Ангел сумно говорить,- а дивно,
На кохання плювать так вульгарно.

Та зд?йнявши у гору крила, ?
полинув до душ закоханих ?нших.
Залишайся сама, - ти ж хот?ла,
Щоб для ?нших писалися в?рш?...

Метки:
Предыдущий: who will love me?
Следующий: Кохання 4