Перехожий

?... ? ти, сумний Перехожий,
Перехожий, що б?дний так само, як я,
?ди з? мною дорогою...?
(Г?йом Аполл?нер)

Перехож? – вс? ми перехож?
На вулицях м?ста життя.
Небо згасло – л?хтар цього завулку,
Ц??? брудно? корчми-планети.
Перехож?. Сумн? перехож?.
Все так само несуть свою плоть,
Сво? язичеськ? ?мена та пр?звища –
Трохи ?спанськ?, трохи др?муч?
(Л?с?в не?снуючих)
(Ну, зовс?м трохи)
Нес?ть сво? торби
Мимо крамниць – обаб?ч
Товарок з очима журби:
Вони продають компаси
Кап?танам сумних анемон.
Перехож?
Заходять один за одним у дзеркало,
Забуваючи зачиняти двер? –
З собою, з гуркотом,
А хтось ?з них боявся смерт?,
А хтось здогадувався, що це вигадка,
А хтось гр?в душу меланхол?йними спогадами
(Життя – це балада про мертве м?сто).
М?й морок – для серця,
Щоб легше йому стукалося-грюкалося
(Тук-тук).
Ти йдеш соб? – ?нколи поруч.
Я казав кожному, що це м?сто –
М?сто осен?, але мен? не в?рили
Перехож?,
Вдягнен? в мак?нтош? чорн?,
Так? ж жебраки як ? я.
? т?льки темне обличчя Мадонни
Над дверима будинку
В якому н?хто не живе...