Срiбнi днi

?... Якщо щось у мене було
Так це серце з плот?
Я прин?с його на олтар
Об?тницю сповнюючи
Але побачив ср?бло одне...?
(Г?йом Аполл?нер)

Т?льки ср?бло.
? не лишень серед ноч? модерну,
Всюди: серед хвиль зимового моря,
М?ж звуками сл?в,
М?ж л?терами мертвих фол?ант?в:
Ср?бло:
Ср?бн? хвилини, ср?бн? години, ср?бн? дн?
М?ряють ср?бн? годинники:
Зими: дощаво?, але дощ ср?блом
На прозор? в?кна очей с?чня,
Прозорим ср?блом води
На метал сокири пращур?в,
Якою вони рубали л?с буття свого темного.
? що в цьому ср?бному
Не дзвенить, не ?скриться?
Х?ба мо? серце: з плот? гарячо?,
Черлено? ? живо?:
Пульсу? разом з ритмом Галактики
Виром навколо д?ри чорно?
Серце: червоним м?шком кров?.
Кину його на олтар:
?жте – боги абеткових ?стин.
А навколо ср?бло.
Епохи мисливц?в темряви
(Таки за вамп?рами),
Епохи чорно-б?ло?:
Таки блискучо?,
Трохи важко?
? трохи продажно?:
Тридцять ср?бляник?в
Хтось у калитку кинув
Юнаку бородатому кароокому.
Ср?бло. Одне ср?бло навколо...