Я заздрю тобi, садiвник
* * *
Я заздрю тоб?, сад?вник.
У тебе в саду, як в раю!
Невже до краси ти звик
? долю клянеш свою?
Вклоняються кв?ти тоб?,
Дерева шикуються в ряд.
Чи бродять думки молод?,
Коли розцв?та? сад?
Дугою спина весь час,
? руки по л?кт? в земл?,
Та свята хот?ла не раз
На будн? м?няти тво?.
Коли ще нема? сл?д?в
На травах в ранков?м саду,
У в?чност? царства сад?в
Хоч мить я коротку вкраду.
Хто ж там до троянди приник?
Найкращу за кв?ти ус?
В об?ймах трима сад?вник,
? оч? в обох в рос?...
Авторський переклад польською
* * *
Zazdroszcze ci, ogrodniku.
U ciebie w twym sadzie, jak w raju!
Mozes do piekna juz przywykl,
A moze twoj los pelen zalu?
Klaniaja sie tobie kwiaty,
A drzewa – to straznik przeboczny.
Tu moglaby muza krolowac,
Lecz ty tajemniczo-mroczny.
Plecy do ziemi przygiete
O swicie, wieczorem i we dnie,
Lecz nie raz sie chcialo mi swieta
Wymienic na twe dni powszednie.
Kiedy jeszcze nie widac sladu,
Trwozy sad tylko rosy drzenie,
U wiecznego krolewstwa sadow
Ukradlabym choc jedno mgnienie.
Ktos, widze, do rozy sie wtulil,
Caluje jej platki zlocone...
W obieciach ja trzyma ogrodnik,
A oczy obojga zroszone...
Я заздрю тоб?, сад?вник.
У тебе в саду, як в раю!
Невже до краси ти звик
? долю клянеш свою?
Вклоняються кв?ти тоб?,
Дерева шикуються в ряд.
Чи бродять думки молод?,
Коли розцв?та? сад?
Дугою спина весь час,
? руки по л?кт? в земл?,
Та свята хот?ла не раз
На будн? м?няти тво?.
Коли ще нема? сл?д?в
На травах в ранков?м саду,
У в?чност? царства сад?в
Хоч мить я коротку вкраду.
Хто ж там до троянди приник?
Найкращу за кв?ти ус?
В об?ймах трима сад?вник,
? оч? в обох в рос?...
Авторський переклад польською
* * *
Zazdroszcze ci, ogrodniku.
U ciebie w twym sadzie, jak w raju!
Mozes do piekna juz przywykl,
A moze twoj los pelen zalu?
Klaniaja sie tobie kwiaty,
A drzewa – to straznik przeboczny.
Tu moglaby muza krolowac,
Lecz ty tajemniczo-mroczny.
Plecy do ziemi przygiete
O swicie, wieczorem i we dnie,
Lecz nie raz sie chcialo mi swieta
Wymienic na twe dni powszednie.
Kiedy jeszcze nie widac sladu,
Trwozy sad tylko rosy drzenie,
U wiecznego krolewstwa sadow
Ukradlabym choc jedno mgnienie.
Ktos, widze, do rozy sie wtulil,
Caluje jej platki zlocone...
W obieciach ja trzyma ogrodnik,
A oczy obojga zroszone...
Метки: