Ви говорили дуже тихо

Ви говорили дуже тихо.
Слова лунали, мов печаль.
Я не просила повторити,
Не розум?ла зм?ст, й – не жаль…

Бо я дивилася у оч?,
А Ви дивилися в мо?,
Обо? чули шеп?т Ноч?,
Обом сп?вали Мр??-Сни…

Я в?дчувала голос р?дний,
Не вир?зняючи слова.
Я не торкалась Ваших ?стин,
Я в серц? Вашому була…

Ви говорили дуже тихо
А у очах пливла печаль.
Майбутн? нам писало триптих:
Ви, я й м?ж нами – Синя Даль…

01.11.2013