Я його жалiла, наче немовля

Ой була та доля так моя гiрка,
я його жалiла, наче немовля?
я його кохала, шила, мила, прала,
та новi шкарпетки завжди купувала.

Одягнись мй милий, бо на двор зимно!
Сама - тая клуша, от така, противна.
Що я йому - мамця, хiба вiн - дитина?
Ввечорi з подругой пiдпира? тина.

Чи менi не шкода? З молодицей - гарно!
Почекай, я зараз, пару ту - з"эднаю.
Tак, нехай - ласкаэ, миэ та кохаэ,
на чуже та гарне - рук не простягаэ

Не богато часу с тiй пори минуло.
Чоловка менi вона - повернула.
Дякувати Бога, став до мене кращий,
бо така молодка та була - ледаща.

Повернувся милий як собака битий:
глазоньки потупив, розмовляэ тихо.
По пiд тином з кожной можна милуватись,
тiльки не сiмя то, де блудливе щастя!