Мадам Хи-хи

Бувають в св?т? люди-лантухи,
що всередин? лише ?з трухи,
? сиплються ?з них т? порохи
лукавим посм?хом хи-хи все та хи-хи.

Для них ц?кав? лиш одн? верхи,
а на низи вони завжди – хи-хи.
Нема? значення – доросл?, д?тлахи,
твердять сво?? все хи-хи й хи-хи…

Так? в житт? не бачили сохи,
? пом?чають лиш чуж? гр?хи,
сам? ж повивертають кожухи,
а пот?м у рукав – хи-хи, хи-хи…

Гадають, що навкруг вс? лопухи,
яким негодою позносило дахи,
ну, а вони, звичайно ж, пастухи.
Аж розпира? ?х корисних в?д пихи.

Крилат? давлять горло ?м птахи,
то й липнуть в п?р’я н?би реп’яхи,
щоб власн? розлет?лися страхи,
а поза оч? все одно хи-хи…

Я знав одну, не кращу в?д блохи,
яка мастилась в дорог? духи.
За вс? звичайн? й неземн? жахи
?? й прозвали так – мадам Хи-хи.

01.08.2017