В л1с1 достатньо для вс1х 1 всього

Яструб по небу лет?в.
Б?ля соснового л?су с?в.
Дуже сподобалась м?сцивина.
Так ? зоветься вона Яструбна.

Кожного дня в?н в неб? л?та?.
Безмежн? простори там озира?.
В гн?здечку сидять його д?тки мал?.
Чужинц?в в?н гонить з ц??? земл?.

Але вс?м зв?рятам в?н страх нагоня?,
Хоч денно ? нощно св?й р?д захища?.
Бояться зв?рята у л?с? ? пол?,
Бояться вс? гратись ? б?гати вволю.

Ось заяць б?жить стр?мголов по полям,
Щоб не д?статись зал?зним когтям.
Дивиться з неба – пронизлив? оч?,
А яструбнята вже ?стоньки хочуть.

Важко сховатися мишц? в нор?,
Пада? з неба…. Об?д д?твор?.
Яструб в дозор? – зв?рята по хатах:
Ящ?рки, мишки, зайчата, галчата.

З ранку до вечора роблять зарядку,
Хочуть усе привести до порядку.
Яструба разом, щоб побороти.
Менше в матусь буде турботи,

Як дитинча сво? захищати.
Треба навчити, як раду давати.
Стануть вс? сильними в л?с? зв?рята,
Яструб не зможе ?х подолати.

Яструба ж треба манерам навчити.
В л?с? знайдеться для нього учитель.
Буде в?н ?сти траву ? медок,
Виростить з д?тками новий садок.

В мир? ? злагод? будуть вс? жити,
Сонцю рад?ти, а не тужити.
?сти не будуть один одного.
В л?с? достатньо для вс?х ? всього.