Кохана русалка i р. Удай
Колись, в прадавньому сел?,
Жив справжн?й хлопець, Пет?н син...
Летали в неб? журавл?,
Трудився в пол? давний млин...
Та щось Микит? все не любо,
Краса сумна у тишин?...
Зоря готу?ться до шлюбу,
А в?н завжди в самотин?...
У р?чц? Удай, в старину
?ще русалки чаклували...
Манили хлопц?в в глибину,
Християнську Душу забирали.
Раз повертався л?сом вноч?,
З ?ван-Купала святкування...
Зачарували його оч?,
? хороводн?? гуляння.
Вони сп?вали, танцювали,
Зелен? коси расплитали...
Одна сумна була, як н?ч,
За не? буде наша р?ч...
До пам'яти прийшов в?н вранц?,
А берег-Удай був в кв?ту...
Калина милая в рум'янц?
Пом?тив в?н цю красоту...
"Чудний же сон мен? наснився,
Чого ж чекать в?д ноч?- тьми"...
В?н встав, ? вмить перехрестився...
П?шов у Храм - сп?вать Псалми...
С тих п?р страждав юнак-Микита,
Що спок?й залишив нав?к.
Русалка н?би ? забута...
Душа хвор?ла ц?лий р?к.
До знахарки його водили,
В?дмовилась допомогти...
А в Удаю знов хвил? пливли,
На рушнику Свят?м - Хрести.
Пройшов той р?к, ? знову липень
Та ось уже ?ван-Купала...
П?сн? здалека чув наш лег?нь,
Дорога знову заблищала...
Побачив в?н свою журбу,
Вона розч?сувала коси...
? залучала ворожбу,
Де на трав? блищали роси...
"Ти не лякайся, хлопче, милий,
Врятуй же, легеню, мене!!!
О, друже, гарний, сизокрилий,
С тобою сонечко ясне!
Та не утоплениця я,
Душа похрещена моя...
А за красу я заплатила,
Я водяного п?дкорила.
Вкрав лиход?й мене на дно,
Рум'янець зник, коса зелена...
Я п'ю чаклунськее вино,
Я в'язень лютого полону...
Я проводжу тебе до нього,
У царство мар ?, темних мр?й,
? буде складна ця дорога,
Перемогти його зум?й!!!
Ти, хлопче, милий, пом'ятай,
П?д ноги в р?чц? не дивись...
? з ним лихим не розмовляй,
Проклятого ти не торкнись.
Тризубом окаянним, ями,
Чаклун п?д Уда?м скопав...
Лякав русалками, словами
Та лег?нь лихо те здолав!!!
? попросив пощади в сонця,
Проклятий дух нечистих сн?в.
Та вчили милосердю хлопця,
Як вс? батьки сво?х син?в.
В?н в?дступити погодився...
? в мить на св?т? опинився,
Ждала на берез? д?вчина
Рум'яна, гарна, як калина...
В?н заслужив свое кохання,
Нечисту силу перем?г...
? врятував Душ? Благання,
Благословив ?х в Церкв? Бог!!!
А в Удаю не раз купались,
М?й батько, я, наш давний р?д.
? зжити б?льш не намагались
Зл? дух? Хрещений нар?д...
***
За мотивами народно? легенди Полтавсько? област? "Чому в Уда? ? п?дводн? ями". Записано в сел? Велика Круча Пирятинського району Полтавсько? област? в?д Матв??нко Св?тлани Андр??вни.
***
Автор картини - Ольга Липа. Гуаш... "Батько-Степ"
Жив справжн?й хлопець, Пет?н син...
Летали в неб? журавл?,
Трудився в пол? давний млин...
Та щось Микит? все не любо,
Краса сумна у тишин?...
Зоря готу?ться до шлюбу,
А в?н завжди в самотин?...
У р?чц? Удай, в старину
?ще русалки чаклували...
Манили хлопц?в в глибину,
Християнську Душу забирали.
Раз повертався л?сом вноч?,
З ?ван-Купала святкування...
Зачарували його оч?,
? хороводн?? гуляння.
Вони сп?вали, танцювали,
Зелен? коси расплитали...
Одна сумна була, як н?ч,
За не? буде наша р?ч...
До пам'яти прийшов в?н вранц?,
А берег-Удай був в кв?ту...
Калина милая в рум'янц?
Пом?тив в?н цю красоту...
"Чудний же сон мен? наснився,
Чого ж чекать в?д ноч?- тьми"...
В?н встав, ? вмить перехрестився...
П?шов у Храм - сп?вать Псалми...
С тих п?р страждав юнак-Микита,
Що спок?й залишив нав?к.
Русалка н?би ? забута...
Душа хвор?ла ц?лий р?к.
До знахарки його водили,
В?дмовилась допомогти...
А в Удаю знов хвил? пливли,
На рушнику Свят?м - Хрести.
Пройшов той р?к, ? знову липень
Та ось уже ?ван-Купала...
П?сн? здалека чув наш лег?нь,
Дорога знову заблищала...
Побачив в?н свою журбу,
Вона розч?сувала коси...
? залучала ворожбу,
Де на трав? блищали роси...
"Ти не лякайся, хлопче, милий,
Врятуй же, легеню, мене!!!
О, друже, гарний, сизокрилий,
С тобою сонечко ясне!
Та не утоплениця я,
Душа похрещена моя...
А за красу я заплатила,
Я водяного п?дкорила.
Вкрав лиход?й мене на дно,
Рум'янець зник, коса зелена...
Я п'ю чаклунськее вино,
Я в'язень лютого полону...
Я проводжу тебе до нього,
У царство мар ?, темних мр?й,
? буде складна ця дорога,
Перемогти його зум?й!!!
Ти, хлопче, милий, пом'ятай,
П?д ноги в р?чц? не дивись...
? з ним лихим не розмовляй,
Проклятого ти не торкнись.
Тризубом окаянним, ями,
Чаклун п?д Уда?м скопав...
Лякав русалками, словами
Та лег?нь лихо те здолав!!!
? попросив пощади в сонця,
Проклятий дух нечистих сн?в.
Та вчили милосердю хлопця,
Як вс? батьки сво?х син?в.
В?н в?дступити погодився...
? в мить на св?т? опинився,
Ждала на берез? д?вчина
Рум'яна, гарна, як калина...
В?н заслужив свое кохання,
Нечисту силу перем?г...
? врятував Душ? Благання,
Благословив ?х в Церкв? Бог!!!
А в Удаю не раз купались,
М?й батько, я, наш давний р?д.
? зжити б?льш не намагались
Зл? дух? Хрещений нар?д...
***
За мотивами народно? легенди Полтавсько? област? "Чому в Уда? ? п?дводн? ями". Записано в сел? Велика Круча Пирятинського району Полтавсько? област? в?д Матв??нко Св?тлани Андр??вни.
***
Автор картини - Ольга Липа. Гуаш... "Батько-Степ"
Метки: