Мантра

В нас залишилось лиш ?БУЛО”... Десь там на денц?, в чаш? ср?бн?й лежать частинки сиво? золи. Уже н?кому не потр?бн?.

На дн?, на дн?, на дн? пекельн? ноч?, сиз? дн? та клек?т вороння на дрот?. В сумному м?ст? ми одн?. В пуст?й кав'ярн? Паваротт? н?як компакт не досп?ва. В?н ще живий, ? ти ? я.

Твоя хода стр?мка, тв?й погляд гострий як стилет. Тв?й лет у сонн?м м?ст? такий барвистий, невловимий.

Тво? ?м'я таке солодке, як шк?ра на тво?м плеч?, забронзов?л?м зл?та. Я бавлюсь ним, смакую, промовляю кожен звук окремо. То крем-брюле, то кава з кардамоном, то лате в н?м чу?ться як п?слясмак кохання з тобою.

З тобою подумки сп?лкуюсь, та?нну промовляю мантру - о, люба моя, ti amo, cara mia, любов твоя в мен? нетл?нна, безц?нна, златодзв?нна - вона живе в мен? ця мантра. Щодня пуска? паросток новий. Тому я ще живий, як голос сп?вака на т?й за?жджен?й плат?вц?.

Ми будем жити, допоки житиме любов, чий гай ясминовий ми посадили вчора...

---------
2006-2011

Метки:
Предыдущий: My lost Albion
Следующий: Життя - театр укр