Перелiтнi сни

Перел?тними снами ця н?ч в?дцв?ла,
в потойб?ччя зорею дух л?та в?дкрапав,
приспустила знамена в?тр?в ? тепла
перегранена плинн?сть. Зос?нений запах

з першим дзвоником, в кв?тах себе розда?.
Хай зародять знаннями пос?ви букварн?,
назбираються примхи на в?че мо?,
накриваючи столик у льв?вськ?й кав'ярн?.

Я присяду на хвильку – хай св?тло стече,
з окуляр-парасоль ? закрутиться в кав?,
а мене перед м?стом на т?нь прирече,
перетворить слова ц? у присмак г?ркавий.

Хай прищава-ще муза мен? дор?кне:
– Вчиш кого, волоцюго, нер?дне любити?
А моя солов’?на лиш небом здригне
? розсипиться стуком пегасно з копита.

Пил дорожн?й скреса? в дотичн?й кол?с,
перемелю? штивне наповнення дал?.
П?д зозулю мовчати в?дучено л?с
? калин? нанизано з п?сн? корал?.

А що дал?, незнане? Не ближча? нам,
бо, як сходимось в думц? – ста?мо чужими.
Клав би руку на серце, та в н?м чужина...
молоко материнське смаку? у римах.

1 Вересня 2011

Метки:
Предыдущий: Universe inside...
Следующий: Я в степ ховався, щоб заплакати