Маленький привид
Маленький привид бавився тихенько ,
Пожовклим листям шаруд?в в саду.
В?н св?тлим був, а ще в?н був гарненьким,
Бо в?н не н?с н? горя, н? б?ду,
Все розглядав на лист? в?зерунки
В?дмерлих жилок спинене життя,
Розв?юючи павутинням думки
Про неминуч?сть ? про забуття.
Зд?ймав пожовкле листя вихром злету,
На г?лля намагався прикр?пить.
А воно падало все, н?би в р?чку Лету,
Шепочучи про в?чн?сть ? про мить.
Малий втомився в?ддаляти ос?нь,
П?днявся в небо, здавлюючи щем.
В?н розкуйовдив у хмарини коси
? сво? сльози вилив вс? дощем.
Пожовклим листям шаруд?в в саду.
В?н св?тлим був, а ще в?н був гарненьким,
Бо в?н не н?с н? горя, н? б?ду,
Все розглядав на лист? в?зерунки
В?дмерлих жилок спинене життя,
Розв?юючи павутинням думки
Про неминуч?сть ? про забуття.
Зд?ймав пожовкле листя вихром злету,
На г?лля намагався прикр?пить.
А воно падало все, н?би в р?чку Лету,
Шепочучи про в?чн?сть ? про мить.
Малий втомився в?ддаляти ос?нь,
П?днявся в небо, здавлюючи щем.
В?н розкуйовдив у хмарини коси
? сво? сльози вилив вс? дощем.
Метки: