Мазепа до Мотрi

Як година лиха, б?ль н?як не вщуха –
то душ? пота?мна облога.
Чи не взяв я гр?ха, що тебе покохав?
Або краще, спитаймо у Бога.
Молоду покохав, хоч не мав на те прав.
Об?йнялися рад?сть з журбою.
За минулим не стеж... почутт?в не обмеж.
Пливемо у коханн? обо?.

Ось на тебе дивлюсь: ? милуюсь, ? злюсь.
Де под?лись р?шуч?сть та воля?
Чи ж то пара ?з вуст, чи в?двертост? струс?
Чом ?з нас познущалася доля?
Вечорова зоря, не св?ти ?здаля,
все одно Мотря краща у св?т?.
Тож, мо? пташеня, вишивай вензеля,
?М? та ?М? – правди н?де под?ти.