Я - Мати!

***
Сьогодн? подруга мен? посп?вчувала,
Сховавши усм?шку холодну на вустах:
?Голубонько моя, таланту мало,
Кар??ра твоя ск?нчена, це факт.
Ти залишилась тут, в перифер??,
Ти завела, голубонько с?м?ю.
Талант, звичайно, дар, велике д?ло,
Та втратила можлив?сть ти свою!?
? ще щось ут?шала, говорила
Про долю зовс?м втрачену мою,
Так сп?вчутливо оч? опустила
?, не прощаючись, розтанула в далю.
Й пов?рите, я просто посм?хнулась:
Бо знала те, що нев?домо вам
Я в ц?м житт? негод? не з?гнулась,
Я зберегла ? душу ? талан.
Я в?ру зберегла в добро, в майбутн?,
Я знаю те, найкраще у житт? –
Коли в очах дитячих щирих, чулих
Потонуть назавжди проблеми вс?.
Бо на планет? ц?й н?що не в?чне,
Н? щастя, н? кар??ра, н? талант,
Одна лиш ?стина проходить кр?зь стор?ччя –
Щаслива мати з сином на руках.
А все ?накше – буде чи не буде,
Пов?рите, байдуже ? марне.
Нехай м?й дар колись забудуть люди,
Та внуки пам?ятатимуть мене.
? я отим в сво?й осел? р?дн?й
Сво? серденько з криги в?дтоплю.
Я – Мати, я не стала пустоцв?том,
Й уже за це сво? життя люблю!

Ольга Соколовська ?