Михайль Семенко. Поклик вiкiв

Перевод на русский язык:
http://www.stihi.ru/2015/01/10/5385



ПОКЛИК В?К?В

Зве мене до сталевих окресл?в
? бетонних мост?в,
До ла́нцюжних перил ? ка́м?нних барикад.
Прийме мене в свою пащу беззлобний,
ба́йдужий гн?в,
? стане доля безсило круг — спаяний —
розмикать.

? чорн? димар? розмалювали небо
пекельним зм?стом,
Принадним л?сом п?дкреслюють кра?вид.
Ритм?чн? птиц?,
розсипаючи сл?пучу сталь над м?стом,
Бажають еф?р, позбавлений метаф?зики,
розломить.

Звуть мене зал?зн? гамори ? безугавн? гомони
Великих натовп?в,
що рухають п?д бетоновим захистом.
Звуть мене поеми, де не хвилюють душу
спомини,
Де вс? ?нтереси й зам?ри перетнулися на́вхрест.

Я

Я — жертва погасаючого св?ту.
Я — поранений зв?р.
Можливо, що прибув на аерол?т?
? кинув довкола зневажливий з?р.

Дух м?й
в захопленн? можливостей футурних,
? в кров? — безл?ч арха?чних атав?з.
Я — в пе́ст?нн? хмарок пурпурних,
Я — скр?зь.

Я ховаю в соб? вс? гор?ння й ?нстинкти,
Я — синте́за поет?в ? мр?й.
Я пережив ус? конфл?кти,
? дивний на мен? стр?й.

? коли встануть вс? зв?р? й люди,
? коли кинуться вс? предки й вороги, —
Я розстебну сво? закривавлен? груди
? покажу, ск?льки в мене снаги!

? побачать м?ць синтетичну й могутню,
? попрохають кров? на плями й сл?ди, —
Я в?ддам всю свою силу
за хвилю незабутню —
Я — в?чний, см?ливий ? молодий!

? так ск?нчиться боротьба стосила,
? ледве потушать мо? хвил? в?ки́.
? я припаду до н?г женщини
? скажу ?й: — Мила,
Дай мен? в?дкусить шматочок
тво?? заголено? руки!

З книги ?П'?ро мертвопетлю??
1919

Читати дал? М. Семенко — Я сам
http://www.stihi.ru/2015/01/10/5949