Нижчаемо в горi

Тут з кожним роком тяжчають хати,
Все нижче й нижче прис?дають долу…
Колись, колись у пав?трах легких
Дахи в?трилами стрим?ли вгору.

Геранями в?конця в?дцв?ли,
Сл?зьми рудими сплакалися ст?ни,
? сив? хмари, як стар? воли,
Обер?гають мертв? села-т?н?.

Стол?ття не зн?мають з нас вини.
Нас нищать ? привчають до покори
Стар? й нов? пройдисв?ти-пани –
Ми ж мовчимо ? нижча?мо в гор?.