Лао Цзи Дао Де Цзiн Переклад
Лао Цзи
Дао Де Цз?н
Старий Ф?лософ
Канон про Шлях ? Благочинн?сть
Верхня частина
В?зерунок перший
Шлях - можливий Шлях - не в?чний Шлях. ?м’я - можливе ?м’я - не в?чне ?м’я. Без?менне ? початком Неба та Земл?, Найменоване - мати вс?х речей. Хто в?льний в?д пристрастей, бачить його дивовижне, хто ма? пристраст? - бачить його т?льки в явлених формах. Обидва вони одного походження, але з р?зними назвами. Разом вони називаються найглибшими. В?д одного найглибшого до ?ншого - ворота всього дивовижного.
В?зерунок другий
Коли П?днебесна д?зна?ться, що прекрасне ? прекрасним - з’явля?ться потворне. Коли д?знаються, що добро ? добром, виника? зло. Тому буття ? небуття народжують одне одного, важке ? легке створюють одне одного, довге ? коротке одночасно виникають, високе ? низьке одне до одного схиляються, звуки, зливаючись, йдуть до гармон??, попередн? ? наступне одне за одним сл?дують. Тому мудра людина обира? не д?яння ? зд?йсню? вчення в мовчанн?. Тод? вс? реч? рухаються ? не зупиняються. В?н створю? ? не волод??, зд?йсню? ? не користу?ться, завершу? ? не пиша?ться. Оск?льки не пиша?ться, його не лишають.
В?зерунок трет?й
Якщо не поважати мудрагел?в, то в народ? не буде суперечок. Якщо не ц?нувати дорогоц?нностей, то не буде злод??в. Якщо не бачити жаданого предмету, то не будуть хвилюватися серця людей. Тому правл?ння мудрого робить ?х серця порожн?ми, а шлунки повними. Воно послаблю? ?х волю ? зм?цню? ?хн? к?стки. Воно пост?йно прагне до того, щоб у народу не було знань ? пристрастей, а т?, хто мають знання не могли б д?яти. Зд?йснення не д?яння завжди приносить спок?й.
В?зерунок четвертий
Шлях - порожн?й, але, д?ючи, в?н ? невичерпним. Найглибший! В?д ? прабатьком вс?х речей. Якщо притупити його все проникн?сть, зв?льнити його в?д хаотичност?, пригасити його сяйво, сприймати його як пилинку, то в?н буде здаватися ясно ?снуючим. Я не знаю хто його породив. Але в?н ?снував ран?ше предка явищ.
В?зерунок п’ятий
Небо ? Земля в?дносяться до людей як до собак. Мудрий не гуманний ? не порушу? природне життя народу. Прост?р м?ж Небом ? Землею под?бний до ковальського м?ха ? флейти: всередин? порожн?й ? прямий. Чим сильн?ший рух, тим б?льше результат?в. Той, хто багато говорить отриму? поразку. Тому краще дотримуватись середини.
В?зерунок шостий
Порожнеча - безсмертна. Називаю ?? найглибшим початком. Вх?д до найглибшого початку називаю коренем Неба ? Земл?. Неск?нченне як ?снування ? д?? без зусиль.
В?зерунок сьомий
Небо ? Земля - довгов?чн?. Небо ? Земля довгов?чн?, бо вони ?снують не для себе. Ось чому вони можуть бути довгов?чними. Тому мудрий ставить себе позаду ?нших, завдяки чому в?н опиня?ться попереду людей. В?н нехту? сво?м життям, ? тому його життя збер?га?ться. Це тому, що мудрий зневажа? особисте, ? тому його особисте зд?йсню?ться.
В?зерунок восьмий
Вища доброчинн?сть схожа на воду. Вона приносить користь вс?м ?стотам ? не веде боротьби. Вона знаходиться там, де люди не хочуть бути. Тому вона схожа на Шлях. Життя повинне сл?дувати Земл?, серце повинне сл?дувати внутр?шн?м стимулам, благо чинн?сть повинна в?дпов?дати гуманност?, слово повинне в?дпов?дати ?стин?, управл?ння повинне в?дпов?дати спокою, справа повинна в?дпов?дати можливостям, д?я повинна в?дпов?дати часу. Якщо не вести боротьби, то не буде незадоволення.
В?зерунок дев’ятий
Хто наповню? через край ? заточу? надто гостро, той не може довго зберегти. Якщо зала наповнена золотом ? яшмою, н?хто не зможе його охороняти. Якщо багат? ? шляхетн? пихат? ? гоноров?, то вони сам? соб? кличуть лихо. Якщо справа завершена, людина в?дстороню?ться. У цьому Шлях Неба.
В?зерунок десятий
Для збереження спокою духу потр?бно збер?гати ?дн?сть. Тод? не будуть народжуватись бажання. Якщо робити дух м’яким, людина стане схожою на новонародженого. Якщо споглядання стане чистим, тод? не буде помилок. Любов до народу ? управл?ння кра?ною зд?йсню?ться без мудрування. Ворота Неба в?дкриваються ? зачиняються при дотримуванн? спокою. Знання ц??? ?стини робить можливим Нед?яння. Народжувати ? виховувати, створювати ? не волод?ти, творити ? не користуватися, бути старшим ? не вважати себе володарем - це назива?ться найглибшою Доброчинн?стю.
В?зерунок одинадцятий
Тридцять спиць по?днуються в одному колес?, але застосування колеса залежить в?д порожнеч? м?ж ними. З глини роблять глеки, але застосування глек?в залежить в?д порожнеч? в них. Пробивають двер? та в?кна, що збудувати д?м, але використання дому залежить в?д порожнеч? в ньому. Ось що означа? корисн?сть буття ? придатн?сть небуття.
В?зерунок дванадцятий
П’ять кольор?в притуплюють з?р. П’ять звук?в притуплюють слух. П’ять смак?в притуплюють смак. Швидка гонитва ? полювання хвилюють серце. Дорогоц?нност? примушують людини чинити злочини. Тому зусилля мудрого спрямован? до того, щоб робити життя ситим, а не до того, щоб мати дорог? реч?. В?н в?дмовля?ться в?д останн?х ? обмежу?ться першим.
В?зерунок тринадцятий
Слава ? ганьба схож? на страх. Шляхетн?сть схожа на нещастя. Чому слава ? ганьба под?бн? до страху? Бо низьк? люди отримують славу з? страхом ? гублять ?? з? страхом. Чому шляхетн?сть схожа на нещастя? Бо кожен ма? нещастя, тому що ? самим собою. Коли не будуть ц?нувати себе, тод? не буде ? нещасть. Тому шляхетний служить людям ? знаходиться серед них. Гуманний служить людям ? може знаходитись серед них.
В?зерунок чотирнадцятий
Дивлюсь на нього ? не бачу, тому називаю його невидимим. Слухаю його ? не чую, тому називаю його нечутним. Намагаюсь схопити його ? не досягаю, тому називаю його найдр?бн?шим. Ц? три якост? неможливо пояснити. Тому вони зливаються в одне. Його верх не осв?тлений, його низ не затемнений. В?н неск?нченний ? не може бути названий. В?н знову поверта?ться до небуття. Називаю його формою без форм, образом без ?стоти. Називаю його неясним ? туманним. Зустр?чаюсь з ним ? не бачу обличчя його, сл?дую за ним ? не бачу спини його. Тримаючись давнього Шляху ? волод?ючи нин?шн?м буттям, можна п?знати предков?чний початок. Це назива?ться ниткою Шляху.
В?зерунок п’ятнадцятий
У давнину той, хто був здатний до просв?ти, знав найдр?бн?ше ? найглибше. Приховане, тому неможливо це п?знати. Оск?льки неможливо це п?знати, то дов?льно даю образ: вони були несм?ливими, наче переходили взимку р?ку, вони були нер?шучими, наче боялися сво?х сус?д?в, вони були поважними, як гост?, вони були обережними, наче йшли по тонк?й криз?, вони були простими, под?бн? до необробленого дерева, вони були неозор?, наче долина, вони були непрониклив?, наче каламутна вода. Це були т?, як? сво?ю майстерн?стю вм?ли робити довгов?чний рух спок?йним ? допомагали життю. Вони дотримувались Шляху ? не бажали багато чого. Не бажаючи багато чого, вони обмежувались тим, що ?сну?, ? не творили нового.
В?зерунок ш?стнадцятий
Доведу Порожнечу до завершення - збережу повний спок?й, тод? вс? реч? будуть рости сам? по соб?, а я буду чекати ?х повернення. Десять тисяч речей розцв?тають ? повертаються до свого початку. Повернення до початку назива?ться споко?м, а спок?й назива?ться поверненням до життя. Повернення до життя назива?ться пост?йн?стю. Знання пост?йност? назива?ться просв?тою, незнання пост?йност? вершить зло. Той, хто зна? пост?йн?сть ста? мудрим, мудрий ста? справедливим, а хто справедливий - ста? ?мператором. ?мператор сл?ду? Небу, Небо сл?ду? Шляху, а Шлях в?чний. До к?нця життя не буде небезпеки.
В?зерунок с?мнадцятий
Пост? люди знали, що вони мали великих людей: вони ?х любили ? звеличували. Пот?м вони ?х боялися ? зневажали. Тому, той хто не заслугову? дов?ри, той не користу?ться дов?рою. Хто сповнений роздумами ? стриманий на словах, той отрима? нагороди ? зд?йсню? справи, ? народ говорить, що в?н сл?ду? природност?.
В?зерунок в?с?мнадцятий
Коли усунули великий Шлях, з’явилась гуманн?сть ? справедлив?сть. Коли з’явилися мудрагел?, виникло ? велике лицем?рство. Коли ш?сть родич?в у сварц?, тод? з’явля?ться син?вський обов’язок та батьк?вська любов. Коли в держав? безлад, тод? з’являються в?рн? слуги.
В?зерунок дев’ятнадцятий
Коли будуть усунен? мудрагельство ? вчен?сть, тод? народ буде щасливий, коли будуть усунен? гуманн?сть та справедлив?сть, тод? народ повернеться до син?вських обов’язк?в та батьк?всько? любов?, коли будуть знищен? хитр?сть ? нажива, тод? зникнуть злод?? та розб?йники. Вс? ц? три реч? в?д недол?ку знань. Тому потр?бно вказати людям, що вони повинн? бути простими ? скромними, зменшити особисте ? зв?льнитись в?д пристрастей.
В?зерунок двадцятий
Коли буде знищена вчен?сть, тод? не буде ? печал?. Яка м?зерна р?зниця м?ж об?цянками ? п?длабузництвом, ? яка велика р?зниця м?ж добром ? злом! Треба вт?кати в?д того, чого люди бояться. О! Який хаос, де все ще не встановлений лад. Вс? люди рад?сн?, наче присутн? на урочистому бенкет? або святкують прих?д весни. Т?льки я один спок?йний ? не виставляю себе на св?тло. Я схожий на дитину, яка ще не з’явилася на св?т. О! Я лечу! Зда?ться, нема? м?сця, де м?г би я зупинитись. Вс? люди наповнен? бажаннями, т?льки я один схожий на того, хто в?дмовився в?д всього. Я серце нев?гласа. О, яке воно порожн?! Вс? люди наповнен? св?тлом. Т?льки я один схожий на того, хто занурений у п?тьму. Вс? люди допитлив?, т?льки я один байдужий. Я схожий на того, хто летить над морськими просторами ? не зна?, де йому зупинитись. Вс? люди проявляють сво? зд?бност?, т?льки я один схожий на н?кчему ? низького. Т?льки я один в?др?зняюся в?д ?нших тим, що ц?ную джерело живлення.
В?зерунок двадцять перший
Образи велико? Благочинност? п?дпорядковуються Шляху. Шлях неясний ? туманний. О, туманний! О, неясний! У ньому схован? образи. О, неясний! О, туманний! У ньому схован? реч?. О, бездонний! О, туманний! У ньому сховане нас?ння. Його нас?ння достов?рн?, у ньому схована ?стина. З давн?х час?в до наших дн?в його ?м’я не зника?. Воно ?сну? для позначення початку вс?х речей. Чому я знаю початок вс?х речей? Т?льки завдяки йому.
В?зерунок двадцять другий
Неповне ста? повним. Криве ста? прямим. Порожн? ста? наповненим. Давн? зам?ня?ться новим. Те, що р?дк?сне ста? чисельним. Багато що виклика? затьмарення. Тому мудрий збер?га? ?дн?сть ? ста? прикладом. В?н не виставля? себе на св?тло, тому блищить, в?н не говорить про себе, тому знаменитий, в?н не прославля? себе, тому заслужений, в?н не звеличу? себе, тому ? старшим серед ?нших. В?н не бореться, тому непереможний. У давнину говорили, що недосконале ста? досконалим. Невже це марн? слова? ?стинне, досконале п?дпорядкову? соб? все.
В?зерунок двадцять трет?й
Потр?бно менше говорити, сл?дувати природност?. Швидкий в?тер не дме ц?лий ранок, сильний дощ не трива? весь день. Хто створю? все це? Небо ? Земля. Нав?ть Небо ? Земля не можуть створити щось довгов?чне, тим паче людина. Тому в?н служить Шляху. Людина з Шляхом тотожна Шляху. Людина з Благочинн?стю тотожна благо чинност?. Той, хто втратить, тотожний втрат?. Той, хто тотожний шляху, отриму? Шлях. Той, хто тотожний Благочинност?, отриму? Благочинн?сть. Той, хто тотожний втрат?, отриму? втрачене. Т?льки сумн?ви породжують знев?ру.
В?зерунок двадцять четвертий
Хто ста? навшпиньки, не може стояти. Хто робить велик? кроки не може йти. Хто сам себе виставля? на св?тло, той не блищить. Хто сам себе хвалить, не здобуде слави. Хто напада?, не переможе. Хто сам себе звеличу?, не може стати старшим серед ?нших. Виходячи з Шляху, все це назива?ться зайвим бажанням ? марними вчинками. Таких ненавидять вс? жив? ?стоти. Тому людина, що волод?? Шляхом, не робить цього.
В?зерунок двадцять п’ятий
Ось р?ч, що в хаос? виникла, що ран?ше Неба ? Земл? народилася. О, спок?йна! О, порожня! Самотньо сто?ть вона ? не зм?ню?ться. Повсюди д?? ? не в?да? небезпеки. ?? можна вважати мат?р’ю П?днебесно?. Я не знаю ?? ?мен?. Позначаючи ?? ??рогл?фом назву ?? Шляхом. Навмання найменовуючи ?? назву ?? Великою. Велика - назву ?? Минущою. Минуща - назву ?? Далекою. Далека - назву ?? тою, Що Поверта?ться. Ось чому велий Шлях, велике Небо, велика Земля, великий ?мператор. У Всесв?т? ? чотири великих, ? серед них ?мператор. Людина сл?ду? Земл?. Земля сл?ду? Небу. Небо сл?ду? Шляху. Шлях сл?ду? самому соб?.
В?зерунок двадцять шостий
Важке ? основою легкого. Спок?й ? основою руху. Тому мудра людина д?? весь день, не кидаючи важко? справи. Хоча вона ма? блискучу над?ю, але перебува? в ц?лковитому споко?. Даремно володар десяти тисяч кол?сниць, зайнятий собою, так легковажно дивиться на св?т. Легковажн?сть руйну? його основу, а його нетерпляч?сть призводить до втрати опори.
В?зерунок двадцять сьомий
Той, хто вм?? крокувати не лиша? сл?д?в. Той, хто вм?? говорити не припуска? помилок. Той, хто вм?? рахувати не користу?ться рах?вницею. Той, хто вм?? зачиняти двер?, не користу?ться замком, але зачиня? ?х так м?цно, що в?дкрити ?х неможливо. Той, хто вм?? зав’язувти вузли, не використову? мотузку, але зав’язу? так м?цно, що неможливо розв’язати. Тому мудрий пост?йно ряту? людей, ? не кида? ?х. Це назива?ться глибоким просв?тленням. Таким чином доброчинн?сть ? вчителем недобрих, а недобр? - його опорою. Якщо не ц?нують свого вчителя ? доброчинн?сть не любить свою опору, то вони хоча ? розумн?, але занурен? в сл?поту. Ось що важливе ? глибоке.
В?зерунок двадцять восьмий
Той, хто зна? свою хоробр?сть, але збер?га? скромн?сть, той як г?рський пот?к заповню? П?днебесну. Хто став головним в П?днебесн?й, той не полиша? пост?йну Благочинн?сть ? поверта?ться до стану немовляти. Той, хто зна? свято, збер?га? в соб? будн?, ста? прикладом для вс?х. Хто став прикладом для вс?х, той не в?др?зня?ться в?д пост?йно? Благочинност? ? поверта?ться до безпочаткового. Хто, знаючи свою славу, збер?га? для себе нев?дом?сть, ста? головним в П?днебесн?й. Той, хто став головним в П?днебесн?й, той досяга? досконалост? в в?чн?й Благочинност? ? поверта?ться до природи. Коли природн?сть розпада?ться, вона перетворю?ться на зас?б, за допомогою якого мудрий ста? ватажком ? його великий лад не руйну?ться.
В?зерунок двадцять дев’ятий
Якщо хтось спробу? силою оволод?ти П?днебесною, то в?н не досягне мети. П?днебесна под?бна та?мничому глеку, до якого не можна торкнутися. Якщо хтось торкнеться - отрима? поразку. Якщо хтось схопить, то втратить. Тому одн? ?стоти йдуть, ?нш? сл?дують за ними, одн? розцв?тають, ?нш? висихають, одн? м?цн?ють, ?нш? слабнуть, одну виникають, ?нш? руйнуються. Тому мудрий в?дмовля?ться в?д надлишк?в, усува? розкош? ? марнотратство.
В?зерунок тридцятий
Хто служить ватажку народу використовуючи Шлях, не п?дкорю? ?нш? кра?ни за допомогою в?йська, бо це повернеться проти нього. Де побували в?йська, там ростуть терен ? колючки. П?сля велико? в?йни настають голодн? роки. Майстерний перемага? ? на тому зупиня?ться, в?н не зд?йсню? насильства. В?н перемага? ? себе не прославля?. В?н перемага? ? не напада?. В?н перемага? ? не пиша?ться. В?н перемага? тому, що до цього його змушують. В?н перемага?, але в?н не войовничий. Коли ?стота, повна сил, ста? старою, то це назива?ться в?дсутн?стю Шляху. Хто не дотриму?ться Шляху, гине ран?ше.
В?зерунок тридцять перший
Хороше в?йсько - зас?б нещастя, його ненавидять вс? ?стоти. Тому людина, що сл?ду? Шляху, його не вжива?. Шляхетний п?д час миру в?дда? перевагу поваз?, а на в?йн? застосову? насильство. В?йсько - зас?б нещастя, воно не ? знаряддям шляхетного. В?н вжива? його т?льки тод?, коли до цього його змушують. Головне - збер?гати спок?й, а п?сля перемоги себе не славити. Прославляти себе перемогою - це рад?ти вбивству людей. Той, хто рад?? вбивству людей, не може завоювати сп?вчуття П?днебесно?. Добробут створю?ться повагою, а нещастя приходить в?д насильства. Зл?ва шикуються ватажки фланг?в, справа сто?ть полководець. Кажуть, що треба зустр?ти ?х пох?дним ритуалом. Якщо вбивають багатьох людей, то потр?бно г?рко плакати. Перемогу сл?д в?дзначати поховальним ритуалом.
В?зерунок тридцять другий
Шлях в?чний ? не ма? ?мен?. Хоча в?н створ?ння маленьке, н?хто не може його соб? п?дпорядкувати. Якщо шляхта та ?мператори можуть його дотримуватись, то вс? ?стоти стають спок?йними. Тод? Небо ? Земля з?ллються в гармон??, настане щастя ? благодать, а народ без наказу заспоко?ться. Коли встановлю?ться лад, з’являються ?мена. Оск?льки виникли ?мена, потр?бно знати межу. Знання меж? да? можлив?сть позбутися небезпеки. Шлях знаходиться в мир?, схожий на г?рськ? потоки, як? течуть до р?к ? мор?в.
В?зерунок тридцять трет?й
Той, хто зна? людей - розсудливий. Той, хто зна? себе - просв?тлений. Той, хто перемага? людей - сильний. Той, хто перемага? себе - могутн?й. Той, хто зна? достаток - багатий. Той, хто д?? вперто - вольовий. Той, хто не губить свою природу - довгов?чний. Той, хто помер, але не забутий - безсмертний.
В?зерунок тридцять четвертий
Великий шлях розт?ка?ться повсюди. В?н ? справа ? зл?ва. Завдяки йому народжуються вс? жив? ?стоти, ? вони не зупиняються. В?н зд?йсню? подвиги, але слави соб? не жада?. Любить ? вихову? вс?х живих ?стот, але не ста? ?х повелителем. В?н н?коли не ма? бажань, тому його можна назвати маленьким. Вс? ?стоти повертаються до нього, ? в?н не вважа? себе ?х паном. Його можна назвати великим. В?н ста? великим, завдяки тому, що н?коли не вважа? себе таким.
В?зерунок тридцять п’ятий
До того, хто вт?лю? в соб? великий образ, приходить весь народ. Люди приходять, ? в?н не шкодить ?м. В?н приносить ?м мир, спок?й, музику та ?жу. Нав?ть мандр?вник у нього зупиня?ться. Коли Шлях виходить з уст, в?н пр?сний, без смаку. В?н незримий, його неможливо почути. Але в д?? в?н невичерпний.
В?зерунок тридцять шостий
Те, що стискають розширю?ться. Те, що ослаблюють м?цн??. Те, що знищують розкв?та?. Хто хоче в?д?брати що не будь в ?ншого, неминуче втратить все. Все це назива?ться важко досяжним. М’яке дола? тверде, слабк? перемагають сильних. Риба не може покинути глибину. Гостру зброю в держав? не можна показувати людям.
В?зерунок тридцять сьомий
Шлях пост?йно зд?йсню? Нед?яння, тому не ?сну? н?чого такого, щоб в?н не зд?йснив. Якщо шляхта та ?мператор будуть його дотримуватись, то вс? ?стоти будуть зм?нюватися самост?йно. Якщо ж т?, що зм?нюються, захочуть д?яти, то я буду подавлювати ?х за допомогою простого буття, що не волод?? ?менем. Те, що не волод?? ?менем - просте буття для себе н?чого не хоче. В?дсутн?сть бажання приносить спок?й, ? тод? лад в П?днебесн?й сам собою встановлю?ться.
Нижня частина
В?зерунок тридцять восьмий
Людина з вищою Благочинн?стю не зд?йсню? добр? справи, тому вона ? ? доброчинною. Людина з низькою Благочинн?стю не полиша? добрих справ, тому вона не ? доброчинною. Людина з вищою Благочинн?стю нед?яльний ? д?? шляхом Нед?яння. Людина з нижчою Благочинн?стю д?яльна ? д?? з напруженням. Людина вищо? гуманност? д??, ? ?? д?яльн?сть зд?йсню?ться засобом Нед?яння. Людина вищо? справедливост? д?яльна ? д?? з напруженням. Людина вищо? поваги д??, ? йому н?хто не в?дпов?да?. Тод? в?н примушу? людей до поваги. Ось чому доброчинн?сть проявля?ться т?льки п?сля втрати Шляху, гуманн?сть т?льки п?сля втрати доброчинност?, справедлив?сть п?сля втрати гуманност?, повага п?сля втрати справедливост?. Повага це ознака в?дсутност? дов?ри ? в?дданост?. Вона початок бунту. Зовн?шн?й вигляд це кв?тка Шляху, початок нев?гластва. Тому велика людина в?дда? перевагу сутт?вому ? полиша? н?кчемне. Вона бере пл?д ? в?дкида? його кв?тку. Вона в?дда? перевагу першому ? в?дмовля?ться в?д другого.
В?зерунок тридцять дев’ятий
Ось т?, хто з давн?х час?в знаходяться в ?диному. Завдяки ?диному Небо стало чистим, Земля нерухомою, Дух чутливим, долина кв?тучою, почали народжуватись вс? жив? ?стоти. Завдяки ?диному шляхта та ?мператор стають зразками у св?т?. Ось, що створю? ?дине. Якщо Небо нечисте, воно руйну?ться. Якщо Земля тривка, вона розколю?ться. Якщо Дух не чутливий, в?н зника?. Якщо долини не цв?туть, вони перетворюються на пустелю. Якщо реч? не народжуються, вони зникають. Якщо шляхта та ?мператор не ? прикладом шляхетност?, вони будуть скинут?. Чернь ? основою для шляхти, низьке основою для високого. Тому шляхта та ?мператор, як? сам? себе звеличують, м?цност? не мають. Це в?дбува?ться тому, що вони не вбачають у простолюдинах сво?? основи. Це хибна дорога. Якщо роз?брати кол?сницю, то в?д не? н?чого не лишиться. Не можна бути дорогоц?нним, наче яшма, потр?бно бути простим, наче кам?нь.
В?зерунок сороковий
Протилежн?сть ? д?я Шляху. Слабк?сть ? властив?стю Шляху. У св?т? вс? реч? народжуються в бутт?, а буття народжу?ться в небутт?.
В?зерунок сорок перший
Мудра людина, п?знавши Шлях, намага?ться до його зд?йснення. Осв?чена людина, п?знавши Шлях, то збер?га? його, то губить. Нев?глас, д?знавшись про Шлях, см??ться з нього. Якщо з нього б не насм?халися, в?н не був би Шляхом. Тому кажуть: хто д?зна?ться про Шлях, ста? схожий на темного, хто занурю?ться в Шлях, схожий на в?дступаючого, хто на висот? Шляху, схожий на блукальця, людина вищо? доброчинност? схожа на простолюдина, велика просв?тлена людина схожа на зневажену, безмежна доброчинн?сть схожа на ?? недол?к, поширення доброчинност? схоже на ?? розкрадання, ?стинна правд? схожа на брехню. Великий квадрат не ма? кут?в, великий глек довго л?питься, сильний звук неможливо почути, великий образ не ма? форми. Шлях схований ? не ма? ?мен?. В?н допомага? ? веде до досконалост?.
В?зерунок сорок другий
Шлях породжу? одне, одне породжу? два, два породжують три, три породжують вс?х живих ?стот. Вс? жив? ?стоти вт?люють ?нь та Ян, наповнен? Ц?, утворюють гармон?ю. Люди зневажають тих, хто сам себе звеличу? ? назива? правителями та шляхетними. Вс? жив? ?стоти зм?цнюються п?сля послаблення ? послаблюються п?сля зм?цнення. Люди поширюють сво? вчення, цим же займаюсь ? я. Жорсток? тирани не помирають сво?ю смертю. Це я навожу як приклад у сво?му вченн?.
В?зерунок сорок трет?й
У П?днебесн?й найслабк?ш? перемагають найсильн?ший. Небуття проника? всюди. Ось чому я знаю користь в?д не д?яння. У св?т? нема? н?чого, що можна було б пор?вняти з вченням мовчання ? користю Нед?яння.
В?зерунок сорок четвертий
Що ближче т?лу - слава чи життя? Що важлив?ше т?лу - життя чи багатство? Що важче пережити - здобуття чи втрату? Хто багато збер?га?, той багато втрача?. Хто багато накопичу?, той матиме величезн? збитки. Хто зна? м?ру, в того не буде невдач?. Хто зна? межу, в того не буде небезпеки. В?н ста? довгов?чним.
В?зерунок сорок п’ятий
Велика досконал?сть схожа на недосконал?сть. ?? д?я неск?нченна. Велика повнота схожа на порожнечу. ?? д?я невичерпна. Велика прямота схожа на кривизну. Велика мудр?сть схожа на дур?сть. Великий промовець схожий на того, хто затина?ться. Рух перемага? холод. Спок?й перемага? спеку. Спок?й створю? лад у П?днебесн?й.
В?зерунок сорок шостий
Коли в П?днебесн?й ? Шлях, кон? угноюють землю. Коли в П?днебесн?й в?дсутн?й Шлях, бойов? кон? пасуться на полях. Нема? б?льшого нещастя, ан?ж незнання меж? сво?? пристраст?. Нема? б?льшо? небезпеки, ан?ж спроби привласнення. Тому, хто вм?? задовольнятися, завжди задоволений.
В?зерунок сорок сьомий
Не полишаючи подв?р’я мудрець п?зна? П?днебесну. Не визираючи з в?кна, в?н бачить Шлях Неба. Чим дал? в?н мандру?, тим менше п?зна?. Тому мудрий не ходить, але п?зна?. Не бачить, але назива?. Не д?ючи творить.
В?зерунок сорок восьмий
Той, хто вчиться, з кожним днем примножу?. Хто служить Шляху, кожен день втрача?. У безперервн?й втрат? доходить до Нед?яння. Нема? н?чого такого, чого б не творило Нед?яння. Тому завоювання П?днебесно? завжди зд?йсню?ться засобом Нед?яння. Хто д??, не в змоз? волод?ти П?днебесною.
В?зерунок сорок дев’ятий
Мудрий не ма? власного серця. Його серце склада?ться з сердець народу. Добрим я роблю добро, злим я теж бажаю добра. Це ? ? доброчинн?сть, яку створю? Благочинн?сть. Щирим я в?рю, нещирим також в?рю. Це ? ? щир?сть, що вит?ка? з Благочинност?. Мудрий живе в св?т? спок?йно ? в серц? сво?му збира? думки народу. В?н дивиться на народ, як на сво?х д?тей.
В?зерунок п’ятдесятий
Народжен? вмирають. Тро? з десяти народжених живуть, тро? з десяти народжених помирають. З кожного десятку ще тро? помирають в?д сво?х д?янь. Чому це так? Це тому, що в них надто сильне жадання життя. Я чув, що той, хто овод?в життям, йде по земл? не боячись однорога та тигра, почина? битву не боячись озбро?них во?н?в. Однорогу нема куди встромити св?й р?г, тигру нема де накласти на нього сво? к?гт?, а во?нам нема куди в нього встромити сво? меч?. Чому це так? Це тому, що для нього не ?сну? смерт?.
В?зерунок п’ятдесят перший
Шлях породжу?, Благочинн?сть вигодову?. Реч? формуються, форми довершуються. Тому нема? реч?, яка не п?дносила б Шлях ? не ц?нувала б Благочинн?сть. Шлях п?днесений, Благочинн?сть сповнена поваги, тому, що вони не дають наказ?в, а сл?дують сво?й природ?. Шлях породжу?, Благочинн?сть вигодову?, вирощу?, вихову?, вдосконалю?, робить зр?лими, догляда?, п?дтриму?. Створювати ? не привласнювати, творити ? не вихвалятися, бути старшим ? не диктувати свою волю. Ось, що назива?ться найглибшою Благочинн?стю.
В?зерунок п’ятдесят другий
У п?днебесн?й ? початок, в?н ? мат?р’ю П?днебесно?. Коли буде осягнута мати, то можна осягти ? ?? д?тей. Коли в?дом? д?ти, то знову потр?бно п?знавати мат?р. Тод? до к?нця життя не буде небезпеки. Якщо забути сво? бажання ? зв?льнитися в?д пристрастей, то до к?нця життя не буде втоми. Якщо розпустити сво? пристраст? ? зануритись у сво? справи, то не буде порятунку. Бачити найдр?бн?ше назива?ться ясн?стю. Збереження слабкост? назива?ться могутн?стю. Застосовуючи блиск, можна досягти ясност?. Тод? до к?нця життя не буде нещастя. Це назива?ться дотримання пост?йност?.
В?зерунок п’ятдесят трет?й
Якби я волод?в знанням, то йшов би великою дорогою. ?дина р?ч, яко? я боюсь - це д?я. Велика дорога досконало р?вна, але народ полюбля? стежки. Якщо палац розк?шний, то поля вкрит? бур’янами ? зерносховища порожн?. Одягаються в розк?шн? тканини, носять гостр? меч?, не задовольняються ?жею, накопичують надлишков? багатства. Це назива?ться розб?йництвом та гонором. Це порушення Шляху.
В?зерунок п’ятдесят четвертий
Того, хто вм?? м?цно стояти неможливо скинути. Того, хто вм?? опертися, неможливо звалити. Сини ? онуки будуть в?чно берегти пам'ять про нього. Хто вдосконалю?ться всередин? самого себе, у того доброчинн?сть ста? щирою. Хто вдосконалю? свою с?м’ю, у того доброчинн?сть ста? вагомою. Хто вдосконалю? сво? село. у того доброчинн?сть ста? широкою. Хто вдосконалю? сво? царство, у того доброчинн?сть ста? багатою. Хто вдосконалю? П?днебесну, у того доброчинн?сть ста? загальною. П?знаючи себе, можна п?знати ?нших. По одн?й с?м’? можна п?знати ?нш?. По одному селу можна п?знати ?нш?. По одному царству можна п?знати ?нш?. П?знаючи П?днебесну можна п?знати Всесв?т. Чому я знаю Всесв?т? Ось чому.
В?зерунок п’ятдесят п’ятий
Хто м?стить в соб? досконалу Благочинн?сть, той схожий на новонародженого. Отруйн? комахи та зм?? його не кусають, лют? зв?р? на нього не нападають, хиж? птахи його не хапають. К?стки у нього м’як?, м’язи слабк?, але в?н утриму? м?цно. Не знаючи сп?лки двох статей, в?н волод?? твор?нням життя. В?н дуже чутливий. В?н кричить весь день, але його голос не зм?ню?ться. В?н досконало гармон?йний. Знання гармон?? назива?ться пост?йн?стю. Знання пост?йност? назива?ться просв?тлен?стю. Збагачення життя назива?ться щастям. Напружен?сть духу в серц? назива?ться вперт?стю. ?стота, що повна сил стар??, це назива?ться порушенням Шляху. Той, хто не ма? Шляху гине ран?ше належного.
В?зерунок п’ятдесят шостий
Той, що зна? не говорить, той, що говорить - не зна?. Хто зупиня? сво? бажання, в?дмовля?ться в?д пристрастей, притуплю? сво? прагнення, зв?льня? себе в?д плутанини, гасить св?й блиск, зводить во?дино, той ототожню?ться з найглибшим. Його неможливо наблизити для того, щоб з ним породичатися. Його неможливо наблизити для того, щоб ?м нехтувати. Його неможливо наблизити для того, щоб ним користуватися. Його неможливо наблизити для того, щоб йому пошкодити. Його неможливо наблизити для того, щоб його звеличити. Його неможливо наблизити для того, щоб його принизити. Ось чому його поважають в П?днебесн?й.
В?зерунок п’ятдесят сьомий
Держава управля?ться справедлив?стю, в?йна ведеться хитр?стю. Завоювання П?днебесно? зд?йсню?ться шляхом Нед?яння. Зв?дки я знаю все це? Ось зв?дки: коли в П?днебесн?й багато непотр?бних речей, народ ста? б?дним. Коли народ ма? багато збро?, в кра?н? починаються бунт. Коли ? багато майстр?в, множаться р?дк?сн? предмети. Коли ростуть закони та накази, зб?льшу?ться число злод??в та розб?йник?в. Тому мудрий говорить: якщо я не д?ю, народ буде самовдосконалюватись. Якщо я спок?йний, народ буде виправлятися. Якщо я пасивний, народ сам ста? багатим. Якщо я не маю пристрастей, народ ста? простим душею.
В?зерунок п’ятдесят восьмий
Коли правител? спок?йн?, народ ста? простим душею. Коли правител? д?ють, народ ста? нещасним. О, нещастя! Воно основа, на як?й трима?ться щастя. О, щастя! У ньому поляга? нещастя. Хто зна?, де ?х меж?? Вони не мають пост?йност?. Справедлив?сть знову перетворю?ться в хитр?сть, добро в зло. Людина вже давно знаходиться у св?т? помилок. Тому мудрий справедливий ? не в?дбира? н?чого в ?ншого. В?н безкорисний ? не шкодить ?ншим. В?н правдивий ? не зд?йсню? н?чого поганого. В?н св?тлий, але не хоче блищати.
В?зерунок п’ятдесят дев’ятий
Для того, щоб управляти державою ? служити людям, найкраще дотримуватись стриманост?. Стриман?сть повинна бути основною турботою. Вона назива?ться вдосконаленням Благочинност?. Вдосконалення Благочинност? - всеперемагаюча сила. Всеперемагаюча сила невичерпна. Невичерпна сила да? можлив?сть оволод?ти державою. Початок, за допомогою якого управляють державою, довгов?чний ? назива?ться глибоким ? м?цним коренем. В?н ? в?чно ?снуючим Шляхом.
В?зерунок ш?стдесятий
Управл?ння великим царством нагаду? приготування страви з др?бних риб. Якщо люди живуть в П?днебесн?й дотримуючись Шляху, то духи померлих не творять чудеса. Духи померлих не т?льки не будуть творити чудес, вони перестануть шкодити людям. Не т?льки духи померлих перестануть шкодити людям, але ? мудрец? не будуть шкодити людям. Оск?льки ? т?, ? ?нш? не будуть шкодити людям, то ?х Благочинност? по?днаються.
В?зерунок ш?стдесят перший
Велике царство - це низина р?ки, вузол П?днебесно?, самка П?днебесно?. Самка завжди незворушно дола? самця, але по незворушност? сто?ть нижче. Тому велике царство притягу? до себе маленьке тим, що ставить себе нижче малого, а маленьке царство завойову? симпат?ю великого тим, що сто?ть нижче великого. Тому притягу? до себе тим, що ставить себе нижче, або тому, що саме по соб? нижче. Нехай велике царство буде бажати не б?льше того, щоб вс? були нагодован?, а меле царство нехай буде бажати не б?льше того, щоб служити людям. Тод? обидва отримають те, що хочуть. Великому належить бути внизу.
В?зерунок ш?стдесят другий
Шлях - глибина вс?х речей. В?н скарб добрих ? захист недобрих людей. Прекрасн? слова можна говорити загалу, хорошу повед?нку можна поширити на людей. Але нав?що кидають недобрих людей? Для чого висувають Сина Неба ? призначають йому трьох радник?в? Правитель ? радники хоча ? мають дорогоц?нн? камен? ? можуть ?здити на кол?сницях, але краще буде ?м пост?йно сл?дувати Шляху. Чому в давнину ц?нували Шлях? У т? часи люди не прагнули багатства ? злочини пробачали. Тому в П?днебесн?й ц?нували справжн?.
В?зерунок ш?стдесят трет?й
Потр?бно зд?йснювати Нед?яння, дотримуватись спокою ? куштувати те, що без смаку. Велике склада?ться з др?бного, чисельне - з малого. На ненависть потр?бно в?дпов?дати добром. Подолання важкого почина?ться з легкого, зд?йснення велико? справи почина?ться з малого, бо в св?т? важка справа утворю?ться з легких, а велика - з малих. Тому мудрий завжди почина? справу не з великого, цим самим в?н звершу? велику справу. Хто багато об?ця?, той не заслугову? дов?ри. Де багато великих справ, там багато ? важких. Тому мудрий занурю?ться в труднощ?, тому ?х ? дола?.
В?зерунок ш?стдесят четверт?й
Те, що спок?йне, легко зберегти. Те, що ще нема? ознак, легко виправити. Те, що слабке, легко розд?лити. Те, що м?лке, легко розс?яти. Те, що др?бне, легко розс?яти. Д?ю треба починати з того, чого ще нема?. Наведення ладу потр?бно починати тод?, коли ще нема? бунту. Бо велике дерево вироста? з маленького, висока башта почина? будуватися з жмен? земл?, подорож на тисячу л? почина?ться з першого кроку. Хто д?? - отрима? поразку. Хто чимось волод?? - втратить. Ось чому мудрий нед?яльний, в?н не зустр?ча? поразки. В?н н?чого не ма? ? тому н?чого не губить. Т?, що, звершуючи справу посп?шають досягти усп?ху терплять невдачу. Хто обережно завершу? свою справу, под?бно до того, як в?н справу почав, у того завжди буде добробут. Тому мудрий не ма? пристрастей, не ц?ну? важко здобут? предмети, вчиться в тих, як? не мають знань, ?де дорогою, якою пройшли ?нш?. В?н сл?ду? природност? речей ? не наважу?ться д?яти.
В?зерунок ш?стдесят п’ятий
У давнину той, хто сл?дував Шляху не просв?тлював народ, а робив його обмеженим. Важко управляти народом, що ма? багато знань. Тому управл?ння державою за допомогою знань - вороже для держави, а без ?х використання - благо для держави. Хто зна? ц? два явища, той ста? прикладом для ?нших. Знання цього ? знання найглибшо? Благочинност?. Найглибша Благочинн?сть - вона ? глибока ? далека. Вона протилежна вс?м живим ?стотам. Сл?дуючи на нею, досягнеш великого добробуту.
В?зерунок ш?стдесят шостий
Р?ки ? моря тому владарюють над р?внинами, що вони здатн? текти вниз. Тому вони владарюють над р?внинами. Той, хто бажа? п?днестись над народом повинен ставити себе нижче ?нших. Коли в?н бажа? бути попереду людей, в?н повинен поставити себе позаду в?д ?нших. Тому, хоча в?н сто?ть над народом, народ в?н не обтяжу?. Хоча в?н знаходиться попереду, народ йому не шкодить. Тому люди з рад?стю його висувають ? в?д нього не в?двертаються. В?н не веде боротьби, завдяки чому в?н в П?днебесн?й непереможний.
В?зерунок ш?стдесят сьомий
П?днебесна говорить про те, що м?й Шлях великий ? не зменшу?ться. Якщо б в?н зменшувався, то п?сля тривалого часу в?н став би маленьким. Не зменшу?ться, тому що ? великим. Я маю три скарби, як? ц?ную: перший - це любов до людей, другий - ощадлив?сть, трет?й поляга? в тому, що я не см?ю бути попереду в П?днебесн?й. Я людяний, тому можу стати хоробрим. Я ощадливий, тому можу бути щедрим. Я не см?ю бути попереду вс?х в П?днебесн?й, тому можу стати ватажком. Хто хоробрий без гуманност?, щедрий без ощадливост?, знаходиться попереду, в?дштовхуючи ?нших, хто знаходиться позаду, той загине. Хто веде в?йну за людян?сть, той перемага?, споруджена ним оборона неприступна. Небо його ряту?, людян?сть його береже.
В?зерунок ш?стдесят восьмий
Розумний полководець не бува? войовничим. Майстерний во?н не бува? гн?вний. Той, хто вм?? перемагати ворога не напада?. Той, хто вм?? управляти людьми ставить себе у низьке становище. Це я називаю Благочинн?стю, уникнення боротьби. Це сила управл?ння людьми. Це означа? сл?дувати природ? ? давньому першопочатку.
В?зерунок ш?стдесят дев’ятий
В?йськове мистецтво проголошу?: я не повинен першим починати, я повинен оч?кувати. Я не повинен наступати хоча б на вершечок вперед, а в?дступаю на аршин назад. Це назива?ться д?я засобом не д?яння, ударом без зусиль. У цьому випадку не буде ворога, я можу об?йтися без во?н?в. Нема? б?ди важчо?, н?ж недооц?нити ворога. Недооц?нка ворога шкодить мо?му сокровенному засобу. П?д час битв т?, хто в скорбот?, отриму? перемогу.
В?зерунок с?мдесятий
Мо? слова легко зд?йснити. Але люди не можуть зрозум?ти ? не можуть зд?йснити. У словах ? початок, у справах ? головне. Оск?льки люди ?х не знають, то вони не знають ? мене. Коли мене мало знають, тод? я дорогий. Тому мудрий схожий до того, хто одяга?ться в груб? тканини, а при соб? трима? яшму.
В?зерунок с?мдесят перший
Хто ма? знання, але вда? незнаючого, той на висот?. Хто не ма? знань, але вдаю знаючого, той хворий. Хто зв?льню? себе в?д хвороби - той не хвор??. Мудрий не хвор??, тому що в?н позбавля? себе хвороби. Тому в?н не хвор??.
В?зерунок с?мдесят другий
Коли народ не бо?ться могутн?х, тод? приходить могутн?сть. Не пригн?чуйте ?х хати, не зневажайте ?х життя. Хто не зневажа?, той не буде зневажений. Тому мудрий, знаючи себе, себе не виставля?. В?н любить себе ? себе не звеличу?. В?н в?дмовля?ться в?д самолюбства ? в?дда? перевагу не звеличенню.
В?зерунок с?мдесят трет?й
Хто хоробрий ? войовничий, той гине. Хто хоробрий ? не войовничий, то вижива?. Ц? дв? ?стини означають: одна - користь, ?нша - шкоду. Хто зна? причини ненавист? до войовничих? Пояснити це важко нав?ть мудрецю. Шлях Неба не веде боротьби, але перемага?. В?н не говорить, але вм?? в?дпов?дати. В?н сам приходить. В?н спок?йний ? може керувати. С?ть Неба не щ?льна, але н?чого не пропуска?.
В?зерунок с?мдесят четвертий
Якщо народ не бо?ться смерт?, то нав?що ж погрожувати йому смертю? Хто примушу? людей боятися смерт? ? вважа? цю справу захоплюючою, того я захоплю ? знищу. Хто насм?лю?ться так д?яти? Завжди ?сну? нос?й смерт?, що вбива?. Якщо хто його пом?тить, той пом?тить великого майстра. Хто зам?ня? великого майстра, в?друба? соб? власну руку.
В?зерунок с?мдесят п’ятий
Народ голоду? тому, що велик? податки. Ось чому ? голод. Важко управляти народом тому, що уряд занадто д?яльний. Ось чому важко управляти. Народ легко вимира? тому, що в нього занадто велике жадання життя. Ось чому легко помирають. Той, хто зневажа? сво? життя, тим самим ц?ну? сво? життя.
В?зерунок с?мдесят шостий
Людина при народженн? н?жна ? слабка, а п?сля смерт? тверда ? м?цна. Вс? ?стоти ? рослини п?д час народження н?жн? ? слабк?, а п?д час загибел? тверд? ? м?цн?. Тверде ? м?цне - це те, що гине, а н?жне ? слабке, це те, що почина? жити. Тому могутн? в?йсько не перемага?, воно под?бне м?цному дереву. Сильне ? могутн? не мають тих переваг, як? ма? н?жне ? слабке.
В?зерунок с?мдесят сьомий
Шлях Неба нагаду? натягування тятиви. Коли знижу?ться вершня частина лука, п?дн?ма?ться нижня. В?н забира? зайве ? в?дда? забране тому, хто цього потребу?. Шлях Неба забира? в багатих ? в?дда? б?дним, те що в них вкрадене. Шлях людей навпаки, забира? в б?дних ? в?дда? багатим те, що вкрадене. Хто може в?ддати ?ншим все зайве? Це можуть зробити т?льки т?, хто сл?ду? Шляху. Тому мудрий творить, але не користу?ться тим, що створено, зд?йсню? подвиги ? себе не прославля?. В?н шляхетний тому, що в нього нема? пристрастей.
В?зерунок с?мдесят восьмий
У П?днебесн?й вода - це найм’як?ше ? найслабк?ше у св?т?, але в подоланн? твердого ? м?цного вона непереможна, у П?днебесн?й ?й нема? р?вного. Слабк? перемагають сильних, м’яке дола? тверде. Це знають вс?, але люди не можуть це зд?йснити. Тому мудрий говорить: хто взяв на себе приниження держави - ста? володарем, хто взяв на себе нещастя П?днебесно? - ста? ?мператором.
В?зерунок с?мдесят дев’ятий
П?сля великого збурення лишаються його насл?дки. Спок?й можна назвати добром. Тому мудрий присяга?ться, що в?н не буде н?кого засуджувати. Добр? люди дотримуються присяги, а недобр? ?? порушують. Шлях Неба не ма? родич?в, в?н завжди на сторон? добрих.
В?зерунок в?с?мдесятий
Потр?бно зробити державу маленькою, а народ не чисельним. Нав?ть, якщо ? багато знарядь, не потр?бно ?х застосовувати. Потр?бно зробити так, щоб народ не мандрував далеко до к?нця свого життя. Нав?ть якщо ? човни ? кол?сниц?, не потр?бно ?х застосовувати. Нав?ть якщо ? озбро?не в?йсько, не потр?бно його виставляти. Потр?бно зробити так, щоб народ знову почав плести вузлики ? використовувати ?х зам?сть письма. Потр?бно зробити смачною його ?жу, чудовим його одяг, збудувати йому спок?йне житло, зробити його життя веселим. Сус?дн? держави дивились би одна на одну здалека, слухали б одна в одно? крики п?вн?в та гавкання собак, а люди в старост? та смерт? не повинн? були б блукати з м?сця на м?сце.
В?зерунок в?с?мдесят перший
В?рн? слова не красив?. Красив? слова не заслуговують дов?ри. Добрий не красномовний. Красномовний не добрий. Знаючий не доводить. Той, хто доводить, не зна?. Мудрий н?чого не накопичу?. В?н все робить для людей ? все в?дда? ?ншим. Шлях Неба приносить вс?м живим ?стотам користь ? не шкодить ?м. Шлях мудрого - це д?яння без боротьби.
З давньокитайсько? (вень-янь) заново переклав Л? Чень Дао.
Прим?тка:
Поняття ?Де? я переклав як Благочинн?сть. В епоху ?нь-Шан поняття ?Де? означало маг?чну силу, яку дару? Небо володарю. В епоху Чжоу та епоху Весни ? Осен? поняття ?Де? означало реал?зац?ю етично? першооснови св?ту в людин?. В епоху Хань поняття ?Де? означало ?деальну ? належну повед?нку людини. Поняття ?Дао? я переклав як Шлях - буквальне значення цього ??рогл?фа. Розум?ння поняття Дао сутт?во в?др?зня?ться у р?зних ф?лософських школах давнього Китаю. Текст перенасичений терм?нами, як? ? об?мними, ? як? потребують пояснень та ?нтерпретац?й кожен. Так поняття ?гуманн?сть? не сп?впада? з ?вропейським поняттям гуманност?. Те саме стосу?ться понять ?обов’язок?, ?ритуал?, ?мудрий?, ?мудрець?, ?шляхетний?, ?простолюдин?, ?держава?, ?П?днебесна?, ?Небо?, ?Земля? та ?нших. Якщо вс? ?х не перекладати, що текст лишиться неперекладеним. Якщо вс? ?х коментувати ? пояснювати, то коментар? перетворяться в багатотомний науковий трактат.
Дао Де Цз?н
Старий Ф?лософ
Канон про Шлях ? Благочинн?сть
Верхня частина
В?зерунок перший
Шлях - можливий Шлях - не в?чний Шлях. ?м’я - можливе ?м’я - не в?чне ?м’я. Без?менне ? початком Неба та Земл?, Найменоване - мати вс?х речей. Хто в?льний в?д пристрастей, бачить його дивовижне, хто ма? пристраст? - бачить його т?льки в явлених формах. Обидва вони одного походження, але з р?зними назвами. Разом вони називаються найглибшими. В?д одного найглибшого до ?ншого - ворота всього дивовижного.
В?зерунок другий
Коли П?днебесна д?зна?ться, що прекрасне ? прекрасним - з’явля?ться потворне. Коли д?знаються, що добро ? добром, виника? зло. Тому буття ? небуття народжують одне одного, важке ? легке створюють одне одного, довге ? коротке одночасно виникають, високе ? низьке одне до одного схиляються, звуки, зливаючись, йдуть до гармон??, попередн? ? наступне одне за одним сл?дують. Тому мудра людина обира? не д?яння ? зд?йсню? вчення в мовчанн?. Тод? вс? реч? рухаються ? не зупиняються. В?н створю? ? не волод??, зд?йсню? ? не користу?ться, завершу? ? не пиша?ться. Оск?льки не пиша?ться, його не лишають.
В?зерунок трет?й
Якщо не поважати мудрагел?в, то в народ? не буде суперечок. Якщо не ц?нувати дорогоц?нностей, то не буде злод??в. Якщо не бачити жаданого предмету, то не будуть хвилюватися серця людей. Тому правл?ння мудрого робить ?х серця порожн?ми, а шлунки повними. Воно послаблю? ?х волю ? зм?цню? ?хн? к?стки. Воно пост?йно прагне до того, щоб у народу не було знань ? пристрастей, а т?, хто мають знання не могли б д?яти. Зд?йснення не д?яння завжди приносить спок?й.
В?зерунок четвертий
Шлях - порожн?й, але, д?ючи, в?н ? невичерпним. Найглибший! В?д ? прабатьком вс?х речей. Якщо притупити його все проникн?сть, зв?льнити його в?д хаотичност?, пригасити його сяйво, сприймати його як пилинку, то в?н буде здаватися ясно ?снуючим. Я не знаю хто його породив. Але в?н ?снував ран?ше предка явищ.
В?зерунок п’ятий
Небо ? Земля в?дносяться до людей як до собак. Мудрий не гуманний ? не порушу? природне життя народу. Прост?р м?ж Небом ? Землею под?бний до ковальського м?ха ? флейти: всередин? порожн?й ? прямий. Чим сильн?ший рух, тим б?льше результат?в. Той, хто багато говорить отриму? поразку. Тому краще дотримуватись середини.
В?зерунок шостий
Порожнеча - безсмертна. Називаю ?? найглибшим початком. Вх?д до найглибшого початку називаю коренем Неба ? Земл?. Неск?нченне як ?снування ? д?? без зусиль.
В?зерунок сьомий
Небо ? Земля - довгов?чн?. Небо ? Земля довгов?чн?, бо вони ?снують не для себе. Ось чому вони можуть бути довгов?чними. Тому мудрий ставить себе позаду ?нших, завдяки чому в?н опиня?ться попереду людей. В?н нехту? сво?м життям, ? тому його життя збер?га?ться. Це тому, що мудрий зневажа? особисте, ? тому його особисте зд?йсню?ться.
В?зерунок восьмий
Вища доброчинн?сть схожа на воду. Вона приносить користь вс?м ?стотам ? не веде боротьби. Вона знаходиться там, де люди не хочуть бути. Тому вона схожа на Шлях. Життя повинне сл?дувати Земл?, серце повинне сл?дувати внутр?шн?м стимулам, благо чинн?сть повинна в?дпов?дати гуманност?, слово повинне в?дпов?дати ?стин?, управл?ння повинне в?дпов?дати спокою, справа повинна в?дпов?дати можливостям, д?я повинна в?дпов?дати часу. Якщо не вести боротьби, то не буде незадоволення.
В?зерунок дев’ятий
Хто наповню? через край ? заточу? надто гостро, той не може довго зберегти. Якщо зала наповнена золотом ? яшмою, н?хто не зможе його охороняти. Якщо багат? ? шляхетн? пихат? ? гоноров?, то вони сам? соб? кличуть лихо. Якщо справа завершена, людина в?дстороню?ться. У цьому Шлях Неба.
В?зерунок десятий
Для збереження спокою духу потр?бно збер?гати ?дн?сть. Тод? не будуть народжуватись бажання. Якщо робити дух м’яким, людина стане схожою на новонародженого. Якщо споглядання стане чистим, тод? не буде помилок. Любов до народу ? управл?ння кра?ною зд?йсню?ться без мудрування. Ворота Неба в?дкриваються ? зачиняються при дотримуванн? спокою. Знання ц??? ?стини робить можливим Нед?яння. Народжувати ? виховувати, створювати ? не волод?ти, творити ? не користуватися, бути старшим ? не вважати себе володарем - це назива?ться найглибшою Доброчинн?стю.
В?зерунок одинадцятий
Тридцять спиць по?днуються в одному колес?, але застосування колеса залежить в?д порожнеч? м?ж ними. З глини роблять глеки, але застосування глек?в залежить в?д порожнеч? в них. Пробивають двер? та в?кна, що збудувати д?м, але використання дому залежить в?д порожнеч? в ньому. Ось що означа? корисн?сть буття ? придатн?сть небуття.
В?зерунок дванадцятий
П’ять кольор?в притуплюють з?р. П’ять звук?в притуплюють слух. П’ять смак?в притуплюють смак. Швидка гонитва ? полювання хвилюють серце. Дорогоц?нност? примушують людини чинити злочини. Тому зусилля мудрого спрямован? до того, щоб робити життя ситим, а не до того, щоб мати дорог? реч?. В?н в?дмовля?ться в?д останн?х ? обмежу?ться першим.
В?зерунок тринадцятий
Слава ? ганьба схож? на страх. Шляхетн?сть схожа на нещастя. Чому слава ? ганьба под?бн? до страху? Бо низьк? люди отримують славу з? страхом ? гублять ?? з? страхом. Чому шляхетн?сть схожа на нещастя? Бо кожен ма? нещастя, тому що ? самим собою. Коли не будуть ц?нувати себе, тод? не буде ? нещасть. Тому шляхетний служить людям ? знаходиться серед них. Гуманний служить людям ? може знаходитись серед них.
В?зерунок чотирнадцятий
Дивлюсь на нього ? не бачу, тому називаю його невидимим. Слухаю його ? не чую, тому називаю його нечутним. Намагаюсь схопити його ? не досягаю, тому називаю його найдр?бн?шим. Ц? три якост? неможливо пояснити. Тому вони зливаються в одне. Його верх не осв?тлений, його низ не затемнений. В?н неск?нченний ? не може бути названий. В?н знову поверта?ться до небуття. Називаю його формою без форм, образом без ?стоти. Називаю його неясним ? туманним. Зустр?чаюсь з ним ? не бачу обличчя його, сл?дую за ним ? не бачу спини його. Тримаючись давнього Шляху ? волод?ючи нин?шн?м буттям, можна п?знати предков?чний початок. Це назива?ться ниткою Шляху.
В?зерунок п’ятнадцятий
У давнину той, хто був здатний до просв?ти, знав найдр?бн?ше ? найглибше. Приховане, тому неможливо це п?знати. Оск?льки неможливо це п?знати, то дов?льно даю образ: вони були несм?ливими, наче переходили взимку р?ку, вони були нер?шучими, наче боялися сво?х сус?д?в, вони були поважними, як гост?, вони були обережними, наче йшли по тонк?й криз?, вони були простими, под?бн? до необробленого дерева, вони були неозор?, наче долина, вони були непрониклив?, наче каламутна вода. Це були т?, як? сво?ю майстерн?стю вм?ли робити довгов?чний рух спок?йним ? допомагали життю. Вони дотримувались Шляху ? не бажали багато чого. Не бажаючи багато чого, вони обмежувались тим, що ?сну?, ? не творили нового.
В?зерунок ш?стнадцятий
Доведу Порожнечу до завершення - збережу повний спок?й, тод? вс? реч? будуть рости сам? по соб?, а я буду чекати ?х повернення. Десять тисяч речей розцв?тають ? повертаються до свого початку. Повернення до початку назива?ться споко?м, а спок?й назива?ться поверненням до життя. Повернення до життя назива?ться пост?йн?стю. Знання пост?йност? назива?ться просв?тою, незнання пост?йност? вершить зло. Той, хто зна? пост?йн?сть ста? мудрим, мудрий ста? справедливим, а хто справедливий - ста? ?мператором. ?мператор сл?ду? Небу, Небо сл?ду? Шляху, а Шлях в?чний. До к?нця життя не буде небезпеки.
В?зерунок с?мнадцятий
Пост? люди знали, що вони мали великих людей: вони ?х любили ? звеличували. Пот?м вони ?х боялися ? зневажали. Тому, той хто не заслугову? дов?ри, той не користу?ться дов?рою. Хто сповнений роздумами ? стриманий на словах, той отрима? нагороди ? зд?йсню? справи, ? народ говорить, що в?н сл?ду? природност?.
В?зерунок в?с?мнадцятий
Коли усунули великий Шлях, з’явилась гуманн?сть ? справедлив?сть. Коли з’явилися мудрагел?, виникло ? велике лицем?рство. Коли ш?сть родич?в у сварц?, тод? з’явля?ться син?вський обов’язок та батьк?вська любов. Коли в держав? безлад, тод? з’являються в?рн? слуги.
В?зерунок дев’ятнадцятий
Коли будуть усунен? мудрагельство ? вчен?сть, тод? народ буде щасливий, коли будуть усунен? гуманн?сть та справедлив?сть, тод? народ повернеться до син?вських обов’язк?в та батьк?всько? любов?, коли будуть знищен? хитр?сть ? нажива, тод? зникнуть злод?? та розб?йники. Вс? ц? три реч? в?д недол?ку знань. Тому потр?бно вказати людям, що вони повинн? бути простими ? скромними, зменшити особисте ? зв?льнитись в?д пристрастей.
В?зерунок двадцятий
Коли буде знищена вчен?сть, тод? не буде ? печал?. Яка м?зерна р?зниця м?ж об?цянками ? п?длабузництвом, ? яка велика р?зниця м?ж добром ? злом! Треба вт?кати в?д того, чого люди бояться. О! Який хаос, де все ще не встановлений лад. Вс? люди рад?сн?, наче присутн? на урочистому бенкет? або святкують прих?д весни. Т?льки я один спок?йний ? не виставляю себе на св?тло. Я схожий на дитину, яка ще не з’явилася на св?т. О! Я лечу! Зда?ться, нема? м?сця, де м?г би я зупинитись. Вс? люди наповнен? бажаннями, т?льки я один схожий на того, хто в?дмовився в?д всього. Я серце нев?гласа. О, яке воно порожн?! Вс? люди наповнен? св?тлом. Т?льки я один схожий на того, хто занурений у п?тьму. Вс? люди допитлив?, т?льки я один байдужий. Я схожий на того, хто летить над морськими просторами ? не зна?, де йому зупинитись. Вс? люди проявляють сво? зд?бност?, т?льки я один схожий на н?кчему ? низького. Т?льки я один в?др?зняюся в?д ?нших тим, що ц?ную джерело живлення.
В?зерунок двадцять перший
Образи велико? Благочинност? п?дпорядковуються Шляху. Шлях неясний ? туманний. О, туманний! О, неясний! У ньому схован? образи. О, неясний! О, туманний! У ньому схован? реч?. О, бездонний! О, туманний! У ньому сховане нас?ння. Його нас?ння достов?рн?, у ньому схована ?стина. З давн?х час?в до наших дн?в його ?м’я не зника?. Воно ?сну? для позначення початку вс?х речей. Чому я знаю початок вс?х речей? Т?льки завдяки йому.
В?зерунок двадцять другий
Неповне ста? повним. Криве ста? прямим. Порожн? ста? наповненим. Давн? зам?ня?ться новим. Те, що р?дк?сне ста? чисельним. Багато що виклика? затьмарення. Тому мудрий збер?га? ?дн?сть ? ста? прикладом. В?н не виставля? себе на св?тло, тому блищить, в?н не говорить про себе, тому знаменитий, в?н не прославля? себе, тому заслужений, в?н не звеличу? себе, тому ? старшим серед ?нших. В?н не бореться, тому непереможний. У давнину говорили, що недосконале ста? досконалим. Невже це марн? слова? ?стинне, досконале п?дпорядкову? соб? все.
В?зерунок двадцять трет?й
Потр?бно менше говорити, сл?дувати природност?. Швидкий в?тер не дме ц?лий ранок, сильний дощ не трива? весь день. Хто створю? все це? Небо ? Земля. Нав?ть Небо ? Земля не можуть створити щось довгов?чне, тим паче людина. Тому в?н служить Шляху. Людина з Шляхом тотожна Шляху. Людина з Благочинн?стю тотожна благо чинност?. Той, хто втратить, тотожний втрат?. Той, хто тотожний шляху, отриму? Шлях. Той, хто тотожний Благочинност?, отриму? Благочинн?сть. Той, хто тотожний втрат?, отриму? втрачене. Т?льки сумн?ви породжують знев?ру.
В?зерунок двадцять четвертий
Хто ста? навшпиньки, не може стояти. Хто робить велик? кроки не може йти. Хто сам себе виставля? на св?тло, той не блищить. Хто сам себе хвалить, не здобуде слави. Хто напада?, не переможе. Хто сам себе звеличу?, не може стати старшим серед ?нших. Виходячи з Шляху, все це назива?ться зайвим бажанням ? марними вчинками. Таких ненавидять вс? жив? ?стоти. Тому людина, що волод?? Шляхом, не робить цього.
В?зерунок двадцять п’ятий
Ось р?ч, що в хаос? виникла, що ран?ше Неба ? Земл? народилася. О, спок?йна! О, порожня! Самотньо сто?ть вона ? не зм?ню?ться. Повсюди д?? ? не в?да? небезпеки. ?? можна вважати мат?р’ю П?днебесно?. Я не знаю ?? ?мен?. Позначаючи ?? ??рогл?фом назву ?? Шляхом. Навмання найменовуючи ?? назву ?? Великою. Велика - назву ?? Минущою. Минуща - назву ?? Далекою. Далека - назву ?? тою, Що Поверта?ться. Ось чому велий Шлях, велике Небо, велика Земля, великий ?мператор. У Всесв?т? ? чотири великих, ? серед них ?мператор. Людина сл?ду? Земл?. Земля сл?ду? Небу. Небо сл?ду? Шляху. Шлях сл?ду? самому соб?.
В?зерунок двадцять шостий
Важке ? основою легкого. Спок?й ? основою руху. Тому мудра людина д?? весь день, не кидаючи важко? справи. Хоча вона ма? блискучу над?ю, але перебува? в ц?лковитому споко?. Даремно володар десяти тисяч кол?сниць, зайнятий собою, так легковажно дивиться на св?т. Легковажн?сть руйну? його основу, а його нетерпляч?сть призводить до втрати опори.
В?зерунок двадцять сьомий
Той, хто вм?? крокувати не лиша? сл?д?в. Той, хто вм?? говорити не припуска? помилок. Той, хто вм?? рахувати не користу?ться рах?вницею. Той, хто вм?? зачиняти двер?, не користу?ться замком, але зачиня? ?х так м?цно, що в?дкрити ?х неможливо. Той, хто вм?? зав’язувти вузли, не використову? мотузку, але зав’язу? так м?цно, що неможливо розв’язати. Тому мудрий пост?йно ряту? людей, ? не кида? ?х. Це назива?ться глибоким просв?тленням. Таким чином доброчинн?сть ? вчителем недобрих, а недобр? - його опорою. Якщо не ц?нують свого вчителя ? доброчинн?сть не любить свою опору, то вони хоча ? розумн?, але занурен? в сл?поту. Ось що важливе ? глибоке.
В?зерунок двадцять восьмий
Той, хто зна? свою хоробр?сть, але збер?га? скромн?сть, той як г?рський пот?к заповню? П?днебесну. Хто став головним в П?днебесн?й, той не полиша? пост?йну Благочинн?сть ? поверта?ться до стану немовляти. Той, хто зна? свято, збер?га? в соб? будн?, ста? прикладом для вс?х. Хто став прикладом для вс?х, той не в?др?зня?ться в?д пост?йно? Благочинност? ? поверта?ться до безпочаткового. Хто, знаючи свою славу, збер?га? для себе нев?дом?сть, ста? головним в П?днебесн?й. Той, хто став головним в П?днебесн?й, той досяга? досконалост? в в?чн?й Благочинност? ? поверта?ться до природи. Коли природн?сть розпада?ться, вона перетворю?ться на зас?б, за допомогою якого мудрий ста? ватажком ? його великий лад не руйну?ться.
В?зерунок двадцять дев’ятий
Якщо хтось спробу? силою оволод?ти П?днебесною, то в?н не досягне мети. П?днебесна под?бна та?мничому глеку, до якого не можна торкнутися. Якщо хтось торкнеться - отрима? поразку. Якщо хтось схопить, то втратить. Тому одн? ?стоти йдуть, ?нш? сл?дують за ними, одн? розцв?тають, ?нш? висихають, одн? м?цн?ють, ?нш? слабнуть, одну виникають, ?нш? руйнуються. Тому мудрий в?дмовля?ться в?д надлишк?в, усува? розкош? ? марнотратство.
В?зерунок тридцятий
Хто служить ватажку народу використовуючи Шлях, не п?дкорю? ?нш? кра?ни за допомогою в?йська, бо це повернеться проти нього. Де побували в?йська, там ростуть терен ? колючки. П?сля велико? в?йни настають голодн? роки. Майстерний перемага? ? на тому зупиня?ться, в?н не зд?йсню? насильства. В?н перемага? ? себе не прославля?. В?н перемага? ? не напада?. В?н перемага? ? не пиша?ться. В?н перемага? тому, що до цього його змушують. В?н перемага?, але в?н не войовничий. Коли ?стота, повна сил, ста? старою, то це назива?ться в?дсутн?стю Шляху. Хто не дотриму?ться Шляху, гине ран?ше.
В?зерунок тридцять перший
Хороше в?йсько - зас?б нещастя, його ненавидять вс? ?стоти. Тому людина, що сл?ду? Шляху, його не вжива?. Шляхетний п?д час миру в?дда? перевагу поваз?, а на в?йн? застосову? насильство. В?йсько - зас?б нещастя, воно не ? знаряддям шляхетного. В?н вжива? його т?льки тод?, коли до цього його змушують. Головне - збер?гати спок?й, а п?сля перемоги себе не славити. Прославляти себе перемогою - це рад?ти вбивству людей. Той, хто рад?? вбивству людей, не може завоювати сп?вчуття П?днебесно?. Добробут створю?ться повагою, а нещастя приходить в?д насильства. Зл?ва шикуються ватажки фланг?в, справа сто?ть полководець. Кажуть, що треба зустр?ти ?х пох?дним ритуалом. Якщо вбивають багатьох людей, то потр?бно г?рко плакати. Перемогу сл?д в?дзначати поховальним ритуалом.
В?зерунок тридцять другий
Шлях в?чний ? не ма? ?мен?. Хоча в?н створ?ння маленьке, н?хто не може його соб? п?дпорядкувати. Якщо шляхта та ?мператори можуть його дотримуватись, то вс? ?стоти стають спок?йними. Тод? Небо ? Земля з?ллються в гармон??, настане щастя ? благодать, а народ без наказу заспоко?ться. Коли встановлю?ться лад, з’являються ?мена. Оск?льки виникли ?мена, потр?бно знати межу. Знання меж? да? можлив?сть позбутися небезпеки. Шлях знаходиться в мир?, схожий на г?рськ? потоки, як? течуть до р?к ? мор?в.
В?зерунок тридцять трет?й
Той, хто зна? людей - розсудливий. Той, хто зна? себе - просв?тлений. Той, хто перемага? людей - сильний. Той, хто перемага? себе - могутн?й. Той, хто зна? достаток - багатий. Той, хто д?? вперто - вольовий. Той, хто не губить свою природу - довгов?чний. Той, хто помер, але не забутий - безсмертний.
В?зерунок тридцять четвертий
Великий шлях розт?ка?ться повсюди. В?н ? справа ? зл?ва. Завдяки йому народжуються вс? жив? ?стоти, ? вони не зупиняються. В?н зд?йсню? подвиги, але слави соб? не жада?. Любить ? вихову? вс?х живих ?стот, але не ста? ?х повелителем. В?н н?коли не ма? бажань, тому його можна назвати маленьким. Вс? ?стоти повертаються до нього, ? в?н не вважа? себе ?х паном. Його можна назвати великим. В?н ста? великим, завдяки тому, що н?коли не вважа? себе таким.
В?зерунок тридцять п’ятий
До того, хто вт?лю? в соб? великий образ, приходить весь народ. Люди приходять, ? в?н не шкодить ?м. В?н приносить ?м мир, спок?й, музику та ?жу. Нав?ть мандр?вник у нього зупиня?ться. Коли Шлях виходить з уст, в?н пр?сний, без смаку. В?н незримий, його неможливо почути. Але в д?? в?н невичерпний.
В?зерунок тридцять шостий
Те, що стискають розширю?ться. Те, що ослаблюють м?цн??. Те, що знищують розкв?та?. Хто хоче в?д?брати що не будь в ?ншого, неминуче втратить все. Все це назива?ться важко досяжним. М’яке дола? тверде, слабк? перемагають сильних. Риба не може покинути глибину. Гостру зброю в держав? не можна показувати людям.
В?зерунок тридцять сьомий
Шлях пост?йно зд?йсню? Нед?яння, тому не ?сну? н?чого такого, щоб в?н не зд?йснив. Якщо шляхта та ?мператор будуть його дотримуватись, то вс? ?стоти будуть зм?нюватися самост?йно. Якщо ж т?, що зм?нюються, захочуть д?яти, то я буду подавлювати ?х за допомогою простого буття, що не волод?? ?менем. Те, що не волод?? ?менем - просте буття для себе н?чого не хоче. В?дсутн?сть бажання приносить спок?й, ? тод? лад в П?днебесн?й сам собою встановлю?ться.
Нижня частина
В?зерунок тридцять восьмий
Людина з вищою Благочинн?стю не зд?йсню? добр? справи, тому вона ? ? доброчинною. Людина з низькою Благочинн?стю не полиша? добрих справ, тому вона не ? доброчинною. Людина з вищою Благочинн?стю нед?яльний ? д?? шляхом Нед?яння. Людина з нижчою Благочинн?стю д?яльна ? д?? з напруженням. Людина вищо? гуманност? д??, ? ?? д?яльн?сть зд?йсню?ться засобом Нед?яння. Людина вищо? справедливост? д?яльна ? д?? з напруженням. Людина вищо? поваги д??, ? йому н?хто не в?дпов?да?. Тод? в?н примушу? людей до поваги. Ось чому доброчинн?сть проявля?ться т?льки п?сля втрати Шляху, гуманн?сть т?льки п?сля втрати доброчинност?, справедлив?сть п?сля втрати гуманност?, повага п?сля втрати справедливост?. Повага це ознака в?дсутност? дов?ри ? в?дданост?. Вона початок бунту. Зовн?шн?й вигляд це кв?тка Шляху, початок нев?гластва. Тому велика людина в?дда? перевагу сутт?вому ? полиша? н?кчемне. Вона бере пл?д ? в?дкида? його кв?тку. Вона в?дда? перевагу першому ? в?дмовля?ться в?д другого.
В?зерунок тридцять дев’ятий
Ось т?, хто з давн?х час?в знаходяться в ?диному. Завдяки ?диному Небо стало чистим, Земля нерухомою, Дух чутливим, долина кв?тучою, почали народжуватись вс? жив? ?стоти. Завдяки ?диному шляхта та ?мператор стають зразками у св?т?. Ось, що створю? ?дине. Якщо Небо нечисте, воно руйну?ться. Якщо Земля тривка, вона розколю?ться. Якщо Дух не чутливий, в?н зника?. Якщо долини не цв?туть, вони перетворюються на пустелю. Якщо реч? не народжуються, вони зникають. Якщо шляхта та ?мператор не ? прикладом шляхетност?, вони будуть скинут?. Чернь ? основою для шляхти, низьке основою для високого. Тому шляхта та ?мператор, як? сам? себе звеличують, м?цност? не мають. Це в?дбува?ться тому, що вони не вбачають у простолюдинах сво?? основи. Це хибна дорога. Якщо роз?брати кол?сницю, то в?д не? н?чого не лишиться. Не можна бути дорогоц?нним, наче яшма, потр?бно бути простим, наче кам?нь.
В?зерунок сороковий
Протилежн?сть ? д?я Шляху. Слабк?сть ? властив?стю Шляху. У св?т? вс? реч? народжуються в бутт?, а буття народжу?ться в небутт?.
В?зерунок сорок перший
Мудра людина, п?знавши Шлях, намага?ться до його зд?йснення. Осв?чена людина, п?знавши Шлях, то збер?га? його, то губить. Нев?глас, д?знавшись про Шлях, см??ться з нього. Якщо з нього б не насм?халися, в?н не був би Шляхом. Тому кажуть: хто д?зна?ться про Шлях, ста? схожий на темного, хто занурю?ться в Шлях, схожий на в?дступаючого, хто на висот? Шляху, схожий на блукальця, людина вищо? доброчинност? схожа на простолюдина, велика просв?тлена людина схожа на зневажену, безмежна доброчинн?сть схожа на ?? недол?к, поширення доброчинност? схоже на ?? розкрадання, ?стинна правд? схожа на брехню. Великий квадрат не ма? кут?в, великий глек довго л?питься, сильний звук неможливо почути, великий образ не ма? форми. Шлях схований ? не ма? ?мен?. В?н допомага? ? веде до досконалост?.
В?зерунок сорок другий
Шлях породжу? одне, одне породжу? два, два породжують три, три породжують вс?х живих ?стот. Вс? жив? ?стоти вт?люють ?нь та Ян, наповнен? Ц?, утворюють гармон?ю. Люди зневажають тих, хто сам себе звеличу? ? назива? правителями та шляхетними. Вс? жив? ?стоти зм?цнюються п?сля послаблення ? послаблюються п?сля зм?цнення. Люди поширюють сво? вчення, цим же займаюсь ? я. Жорсток? тирани не помирають сво?ю смертю. Це я навожу як приклад у сво?му вченн?.
В?зерунок сорок трет?й
У П?днебесн?й найслабк?ш? перемагають найсильн?ший. Небуття проника? всюди. Ось чому я знаю користь в?д не д?яння. У св?т? нема? н?чого, що можна було б пор?вняти з вченням мовчання ? користю Нед?яння.
В?зерунок сорок четвертий
Що ближче т?лу - слава чи життя? Що важлив?ше т?лу - життя чи багатство? Що важче пережити - здобуття чи втрату? Хто багато збер?га?, той багато втрача?. Хто багато накопичу?, той матиме величезн? збитки. Хто зна? м?ру, в того не буде невдач?. Хто зна? межу, в того не буде небезпеки. В?н ста? довгов?чним.
В?зерунок сорок п’ятий
Велика досконал?сть схожа на недосконал?сть. ?? д?я неск?нченна. Велика повнота схожа на порожнечу. ?? д?я невичерпна. Велика прямота схожа на кривизну. Велика мудр?сть схожа на дур?сть. Великий промовець схожий на того, хто затина?ться. Рух перемага? холод. Спок?й перемага? спеку. Спок?й створю? лад у П?днебесн?й.
В?зерунок сорок шостий
Коли в П?днебесн?й ? Шлях, кон? угноюють землю. Коли в П?днебесн?й в?дсутн?й Шлях, бойов? кон? пасуться на полях. Нема? б?льшого нещастя, ан?ж незнання меж? сво?? пристраст?. Нема? б?льшо? небезпеки, ан?ж спроби привласнення. Тому, хто вм?? задовольнятися, завжди задоволений.
В?зерунок сорок сьомий
Не полишаючи подв?р’я мудрець п?зна? П?днебесну. Не визираючи з в?кна, в?н бачить Шлях Неба. Чим дал? в?н мандру?, тим менше п?зна?. Тому мудрий не ходить, але п?зна?. Не бачить, але назива?. Не д?ючи творить.
В?зерунок сорок восьмий
Той, хто вчиться, з кожним днем примножу?. Хто служить Шляху, кожен день втрача?. У безперервн?й втрат? доходить до Нед?яння. Нема? н?чого такого, чого б не творило Нед?яння. Тому завоювання П?днебесно? завжди зд?йсню?ться засобом Нед?яння. Хто д??, не в змоз? волод?ти П?днебесною.
В?зерунок сорок дев’ятий
Мудрий не ма? власного серця. Його серце склада?ться з сердець народу. Добрим я роблю добро, злим я теж бажаю добра. Це ? ? доброчинн?сть, яку створю? Благочинн?сть. Щирим я в?рю, нещирим також в?рю. Це ? ? щир?сть, що вит?ка? з Благочинност?. Мудрий живе в св?т? спок?йно ? в серц? сво?му збира? думки народу. В?н дивиться на народ, як на сво?х д?тей.
В?зерунок п’ятдесятий
Народжен? вмирають. Тро? з десяти народжених живуть, тро? з десяти народжених помирають. З кожного десятку ще тро? помирають в?д сво?х д?янь. Чому це так? Це тому, що в них надто сильне жадання життя. Я чув, що той, хто овод?в життям, йде по земл? не боячись однорога та тигра, почина? битву не боячись озбро?них во?н?в. Однорогу нема куди встромити св?й р?г, тигру нема де накласти на нього сво? к?гт?, а во?нам нема куди в нього встромити сво? меч?. Чому це так? Це тому, що для нього не ?сну? смерт?.
В?зерунок п’ятдесят перший
Шлях породжу?, Благочинн?сть вигодову?. Реч? формуються, форми довершуються. Тому нема? реч?, яка не п?дносила б Шлях ? не ц?нувала б Благочинн?сть. Шлях п?днесений, Благочинн?сть сповнена поваги, тому, що вони не дають наказ?в, а сл?дують сво?й природ?. Шлях породжу?, Благочинн?сть вигодову?, вирощу?, вихову?, вдосконалю?, робить зр?лими, догляда?, п?дтриму?. Створювати ? не привласнювати, творити ? не вихвалятися, бути старшим ? не диктувати свою волю. Ось, що назива?ться найглибшою Благочинн?стю.
В?зерунок п’ятдесят другий
У п?днебесн?й ? початок, в?н ? мат?р’ю П?днебесно?. Коли буде осягнута мати, то можна осягти ? ?? д?тей. Коли в?дом? д?ти, то знову потр?бно п?знавати мат?р. Тод? до к?нця життя не буде небезпеки. Якщо забути сво? бажання ? зв?льнитися в?д пристрастей, то до к?нця життя не буде втоми. Якщо розпустити сво? пристраст? ? зануритись у сво? справи, то не буде порятунку. Бачити найдр?бн?ше назива?ться ясн?стю. Збереження слабкост? назива?ться могутн?стю. Застосовуючи блиск, можна досягти ясност?. Тод? до к?нця життя не буде нещастя. Це назива?ться дотримання пост?йност?.
В?зерунок п’ятдесят трет?й
Якби я волод?в знанням, то йшов би великою дорогою. ?дина р?ч, яко? я боюсь - це д?я. Велика дорога досконало р?вна, але народ полюбля? стежки. Якщо палац розк?шний, то поля вкрит? бур’янами ? зерносховища порожн?. Одягаються в розк?шн? тканини, носять гостр? меч?, не задовольняються ?жею, накопичують надлишков? багатства. Це назива?ться розб?йництвом та гонором. Це порушення Шляху.
В?зерунок п’ятдесят четвертий
Того, хто вм?? м?цно стояти неможливо скинути. Того, хто вм?? опертися, неможливо звалити. Сини ? онуки будуть в?чно берегти пам'ять про нього. Хто вдосконалю?ться всередин? самого себе, у того доброчинн?сть ста? щирою. Хто вдосконалю? свою с?м’ю, у того доброчинн?сть ста? вагомою. Хто вдосконалю? сво? село. у того доброчинн?сть ста? широкою. Хто вдосконалю? сво? царство, у того доброчинн?сть ста? багатою. Хто вдосконалю? П?днебесну, у того доброчинн?сть ста? загальною. П?знаючи себе, можна п?знати ?нших. По одн?й с?м’? можна п?знати ?нш?. По одному селу можна п?знати ?нш?. По одному царству можна п?знати ?нш?. П?знаючи П?днебесну можна п?знати Всесв?т. Чому я знаю Всесв?т? Ось чому.
В?зерунок п’ятдесят п’ятий
Хто м?стить в соб? досконалу Благочинн?сть, той схожий на новонародженого. Отруйн? комахи та зм?? його не кусають, лют? зв?р? на нього не нападають, хиж? птахи його не хапають. К?стки у нього м’як?, м’язи слабк?, але в?н утриму? м?цно. Не знаючи сп?лки двох статей, в?н волод?? твор?нням життя. В?н дуже чутливий. В?н кричить весь день, але його голос не зм?ню?ться. В?н досконало гармон?йний. Знання гармон?? назива?ться пост?йн?стю. Знання пост?йност? назива?ться просв?тлен?стю. Збагачення життя назива?ться щастям. Напружен?сть духу в серц? назива?ться вперт?стю. ?стота, що повна сил стар??, це назива?ться порушенням Шляху. Той, хто не ма? Шляху гине ран?ше належного.
В?зерунок п’ятдесят шостий
Той, що зна? не говорить, той, що говорить - не зна?. Хто зупиня? сво? бажання, в?дмовля?ться в?д пристрастей, притуплю? сво? прагнення, зв?льня? себе в?д плутанини, гасить св?й блиск, зводить во?дино, той ототожню?ться з найглибшим. Його неможливо наблизити для того, щоб з ним породичатися. Його неможливо наблизити для того, щоб ?м нехтувати. Його неможливо наблизити для того, щоб ним користуватися. Його неможливо наблизити для того, щоб йому пошкодити. Його неможливо наблизити для того, щоб його звеличити. Його неможливо наблизити для того, щоб його принизити. Ось чому його поважають в П?днебесн?й.
В?зерунок п’ятдесят сьомий
Держава управля?ться справедлив?стю, в?йна ведеться хитр?стю. Завоювання П?днебесно? зд?йсню?ться шляхом Нед?яння. Зв?дки я знаю все це? Ось зв?дки: коли в П?днебесн?й багато непотр?бних речей, народ ста? б?дним. Коли народ ма? багато збро?, в кра?н? починаються бунт. Коли ? багато майстр?в, множаться р?дк?сн? предмети. Коли ростуть закони та накази, зб?льшу?ться число злод??в та розб?йник?в. Тому мудрий говорить: якщо я не д?ю, народ буде самовдосконалюватись. Якщо я спок?йний, народ буде виправлятися. Якщо я пасивний, народ сам ста? багатим. Якщо я не маю пристрастей, народ ста? простим душею.
В?зерунок п’ятдесят восьмий
Коли правител? спок?йн?, народ ста? простим душею. Коли правител? д?ють, народ ста? нещасним. О, нещастя! Воно основа, на як?й трима?ться щастя. О, щастя! У ньому поляга? нещастя. Хто зна?, де ?х меж?? Вони не мають пост?йност?. Справедлив?сть знову перетворю?ться в хитр?сть, добро в зло. Людина вже давно знаходиться у св?т? помилок. Тому мудрий справедливий ? не в?дбира? н?чого в ?ншого. В?н безкорисний ? не шкодить ?ншим. В?н правдивий ? не зд?йсню? н?чого поганого. В?н св?тлий, але не хоче блищати.
В?зерунок п’ятдесят дев’ятий
Для того, щоб управляти державою ? служити людям, найкраще дотримуватись стриманост?. Стриман?сть повинна бути основною турботою. Вона назива?ться вдосконаленням Благочинност?. Вдосконалення Благочинност? - всеперемагаюча сила. Всеперемагаюча сила невичерпна. Невичерпна сила да? можлив?сть оволод?ти державою. Початок, за допомогою якого управляють державою, довгов?чний ? назива?ться глибоким ? м?цним коренем. В?н ? в?чно ?снуючим Шляхом.
В?зерунок ш?стдесятий
Управл?ння великим царством нагаду? приготування страви з др?бних риб. Якщо люди живуть в П?днебесн?й дотримуючись Шляху, то духи померлих не творять чудеса. Духи померлих не т?льки не будуть творити чудес, вони перестануть шкодити людям. Не т?льки духи померлих перестануть шкодити людям, але ? мудрец? не будуть шкодити людям. Оск?льки ? т?, ? ?нш? не будуть шкодити людям, то ?х Благочинност? по?днаються.
В?зерунок ш?стдесят перший
Велике царство - це низина р?ки, вузол П?днебесно?, самка П?днебесно?. Самка завжди незворушно дола? самця, але по незворушност? сто?ть нижче. Тому велике царство притягу? до себе маленьке тим, що ставить себе нижче малого, а маленьке царство завойову? симпат?ю великого тим, що сто?ть нижче великого. Тому притягу? до себе тим, що ставить себе нижче, або тому, що саме по соб? нижче. Нехай велике царство буде бажати не б?льше того, щоб вс? були нагодован?, а меле царство нехай буде бажати не б?льше того, щоб служити людям. Тод? обидва отримають те, що хочуть. Великому належить бути внизу.
В?зерунок ш?стдесят другий
Шлях - глибина вс?х речей. В?н скарб добрих ? захист недобрих людей. Прекрасн? слова можна говорити загалу, хорошу повед?нку можна поширити на людей. Але нав?що кидають недобрих людей? Для чого висувають Сина Неба ? призначають йому трьох радник?в? Правитель ? радники хоча ? мають дорогоц?нн? камен? ? можуть ?здити на кол?сницях, але краще буде ?м пост?йно сл?дувати Шляху. Чому в давнину ц?нували Шлях? У т? часи люди не прагнули багатства ? злочини пробачали. Тому в П?днебесн?й ц?нували справжн?.
В?зерунок ш?стдесят трет?й
Потр?бно зд?йснювати Нед?яння, дотримуватись спокою ? куштувати те, що без смаку. Велике склада?ться з др?бного, чисельне - з малого. На ненависть потр?бно в?дпов?дати добром. Подолання важкого почина?ться з легкого, зд?йснення велико? справи почина?ться з малого, бо в св?т? важка справа утворю?ться з легких, а велика - з малих. Тому мудрий завжди почина? справу не з великого, цим самим в?н звершу? велику справу. Хто багато об?ця?, той не заслугову? дов?ри. Де багато великих справ, там багато ? важких. Тому мудрий занурю?ться в труднощ?, тому ?х ? дола?.
В?зерунок ш?стдесят четверт?й
Те, що спок?йне, легко зберегти. Те, що ще нема? ознак, легко виправити. Те, що слабке, легко розд?лити. Те, що м?лке, легко розс?яти. Те, що др?бне, легко розс?яти. Д?ю треба починати з того, чого ще нема?. Наведення ладу потр?бно починати тод?, коли ще нема? бунту. Бо велике дерево вироста? з маленького, висока башта почина? будуватися з жмен? земл?, подорож на тисячу л? почина?ться з першого кроку. Хто д?? - отрима? поразку. Хто чимось волод?? - втратить. Ось чому мудрий нед?яльний, в?н не зустр?ча? поразки. В?н н?чого не ма? ? тому н?чого не губить. Т?, що, звершуючи справу посп?шають досягти усп?ху терплять невдачу. Хто обережно завершу? свою справу, под?бно до того, як в?н справу почав, у того завжди буде добробут. Тому мудрий не ма? пристрастей, не ц?ну? важко здобут? предмети, вчиться в тих, як? не мають знань, ?де дорогою, якою пройшли ?нш?. В?н сл?ду? природност? речей ? не наважу?ться д?яти.
В?зерунок ш?стдесят п’ятий
У давнину той, хто сл?дував Шляху не просв?тлював народ, а робив його обмеженим. Важко управляти народом, що ма? багато знань. Тому управл?ння державою за допомогою знань - вороже для держави, а без ?х використання - благо для держави. Хто зна? ц? два явища, той ста? прикладом для ?нших. Знання цього ? знання найглибшо? Благочинност?. Найглибша Благочинн?сть - вона ? глибока ? далека. Вона протилежна вс?м живим ?стотам. Сл?дуючи на нею, досягнеш великого добробуту.
В?зерунок ш?стдесят шостий
Р?ки ? моря тому владарюють над р?внинами, що вони здатн? текти вниз. Тому вони владарюють над р?внинами. Той, хто бажа? п?днестись над народом повинен ставити себе нижче ?нших. Коли в?н бажа? бути попереду людей, в?н повинен поставити себе позаду в?д ?нших. Тому, хоча в?н сто?ть над народом, народ в?н не обтяжу?. Хоча в?н знаходиться попереду, народ йому не шкодить. Тому люди з рад?стю його висувають ? в?д нього не в?двертаються. В?н не веде боротьби, завдяки чому в?н в П?днебесн?й непереможний.
В?зерунок ш?стдесят сьомий
П?днебесна говорить про те, що м?й Шлях великий ? не зменшу?ться. Якщо б в?н зменшувався, то п?сля тривалого часу в?н став би маленьким. Не зменшу?ться, тому що ? великим. Я маю три скарби, як? ц?ную: перший - це любов до людей, другий - ощадлив?сть, трет?й поляга? в тому, що я не см?ю бути попереду в П?днебесн?й. Я людяний, тому можу стати хоробрим. Я ощадливий, тому можу бути щедрим. Я не см?ю бути попереду вс?х в П?днебесн?й, тому можу стати ватажком. Хто хоробрий без гуманност?, щедрий без ощадливост?, знаходиться попереду, в?дштовхуючи ?нших, хто знаходиться позаду, той загине. Хто веде в?йну за людян?сть, той перемага?, споруджена ним оборона неприступна. Небо його ряту?, людян?сть його береже.
В?зерунок ш?стдесят восьмий
Розумний полководець не бува? войовничим. Майстерний во?н не бува? гн?вний. Той, хто вм?? перемагати ворога не напада?. Той, хто вм?? управляти людьми ставить себе у низьке становище. Це я називаю Благочинн?стю, уникнення боротьби. Це сила управл?ння людьми. Це означа? сл?дувати природ? ? давньому першопочатку.
В?зерунок ш?стдесят дев’ятий
В?йськове мистецтво проголошу?: я не повинен першим починати, я повинен оч?кувати. Я не повинен наступати хоча б на вершечок вперед, а в?дступаю на аршин назад. Це назива?ться д?я засобом не д?яння, ударом без зусиль. У цьому випадку не буде ворога, я можу об?йтися без во?н?в. Нема? б?ди важчо?, н?ж недооц?нити ворога. Недооц?нка ворога шкодить мо?му сокровенному засобу. П?д час битв т?, хто в скорбот?, отриму? перемогу.
В?зерунок с?мдесятий
Мо? слова легко зд?йснити. Але люди не можуть зрозум?ти ? не можуть зд?йснити. У словах ? початок, у справах ? головне. Оск?льки люди ?х не знають, то вони не знають ? мене. Коли мене мало знають, тод? я дорогий. Тому мудрий схожий до того, хто одяга?ться в груб? тканини, а при соб? трима? яшму.
В?зерунок с?мдесят перший
Хто ма? знання, але вда? незнаючого, той на висот?. Хто не ма? знань, але вдаю знаючого, той хворий. Хто зв?льню? себе в?д хвороби - той не хвор??. Мудрий не хвор??, тому що в?н позбавля? себе хвороби. Тому в?н не хвор??.
В?зерунок с?мдесят другий
Коли народ не бо?ться могутн?х, тод? приходить могутн?сть. Не пригн?чуйте ?х хати, не зневажайте ?х життя. Хто не зневажа?, той не буде зневажений. Тому мудрий, знаючи себе, себе не виставля?. В?н любить себе ? себе не звеличу?. В?н в?дмовля?ться в?д самолюбства ? в?дда? перевагу не звеличенню.
В?зерунок с?мдесят трет?й
Хто хоробрий ? войовничий, той гине. Хто хоробрий ? не войовничий, то вижива?. Ц? дв? ?стини означають: одна - користь, ?нша - шкоду. Хто зна? причини ненавист? до войовничих? Пояснити це важко нав?ть мудрецю. Шлях Неба не веде боротьби, але перемага?. В?н не говорить, але вм?? в?дпов?дати. В?н сам приходить. В?н спок?йний ? може керувати. С?ть Неба не щ?льна, але н?чого не пропуска?.
В?зерунок с?мдесят четвертий
Якщо народ не бо?ться смерт?, то нав?що ж погрожувати йому смертю? Хто примушу? людей боятися смерт? ? вважа? цю справу захоплюючою, того я захоплю ? знищу. Хто насм?лю?ться так д?яти? Завжди ?сну? нос?й смерт?, що вбива?. Якщо хто його пом?тить, той пом?тить великого майстра. Хто зам?ня? великого майстра, в?друба? соб? власну руку.
В?зерунок с?мдесят п’ятий
Народ голоду? тому, що велик? податки. Ось чому ? голод. Важко управляти народом тому, що уряд занадто д?яльний. Ось чому важко управляти. Народ легко вимира? тому, що в нього занадто велике жадання життя. Ось чому легко помирають. Той, хто зневажа? сво? життя, тим самим ц?ну? сво? життя.
В?зерунок с?мдесят шостий
Людина при народженн? н?жна ? слабка, а п?сля смерт? тверда ? м?цна. Вс? ?стоти ? рослини п?д час народження н?жн? ? слабк?, а п?д час загибел? тверд? ? м?цн?. Тверде ? м?цне - це те, що гине, а н?жне ? слабке, це те, що почина? жити. Тому могутн? в?йсько не перемага?, воно под?бне м?цному дереву. Сильне ? могутн? не мають тих переваг, як? ма? н?жне ? слабке.
В?зерунок с?мдесят сьомий
Шлях Неба нагаду? натягування тятиви. Коли знижу?ться вершня частина лука, п?дн?ма?ться нижня. В?н забира? зайве ? в?дда? забране тому, хто цього потребу?. Шлях Неба забира? в багатих ? в?дда? б?дним, те що в них вкрадене. Шлях людей навпаки, забира? в б?дних ? в?дда? багатим те, що вкрадене. Хто може в?ддати ?ншим все зайве? Це можуть зробити т?льки т?, хто сл?ду? Шляху. Тому мудрий творить, але не користу?ться тим, що створено, зд?йсню? подвиги ? себе не прославля?. В?н шляхетний тому, що в нього нема? пристрастей.
В?зерунок с?мдесят восьмий
У П?днебесн?й вода - це найм’як?ше ? найслабк?ше у св?т?, але в подоланн? твердого ? м?цного вона непереможна, у П?днебесн?й ?й нема? р?вного. Слабк? перемагають сильних, м’яке дола? тверде. Це знають вс?, але люди не можуть це зд?йснити. Тому мудрий говорить: хто взяв на себе приниження держави - ста? володарем, хто взяв на себе нещастя П?днебесно? - ста? ?мператором.
В?зерунок с?мдесят дев’ятий
П?сля великого збурення лишаються його насл?дки. Спок?й можна назвати добром. Тому мудрий присяга?ться, що в?н не буде н?кого засуджувати. Добр? люди дотримуються присяги, а недобр? ?? порушують. Шлях Неба не ма? родич?в, в?н завжди на сторон? добрих.
В?зерунок в?с?мдесятий
Потр?бно зробити державу маленькою, а народ не чисельним. Нав?ть, якщо ? багато знарядь, не потр?бно ?х застосовувати. Потр?бно зробити так, щоб народ не мандрував далеко до к?нця свого життя. Нав?ть якщо ? човни ? кол?сниц?, не потр?бно ?х застосовувати. Нав?ть якщо ? озбро?не в?йсько, не потр?бно його виставляти. Потр?бно зробити так, щоб народ знову почав плести вузлики ? використовувати ?х зам?сть письма. Потр?бно зробити смачною його ?жу, чудовим його одяг, збудувати йому спок?йне житло, зробити його життя веселим. Сус?дн? держави дивились би одна на одну здалека, слухали б одна в одно? крики п?вн?в та гавкання собак, а люди в старост? та смерт? не повинн? були б блукати з м?сця на м?сце.
В?зерунок в?с?мдесят перший
В?рн? слова не красив?. Красив? слова не заслуговують дов?ри. Добрий не красномовний. Красномовний не добрий. Знаючий не доводить. Той, хто доводить, не зна?. Мудрий н?чого не накопичу?. В?н все робить для людей ? все в?дда? ?ншим. Шлях Неба приносить вс?м живим ?стотам користь ? не шкодить ?м. Шлях мудрого - це д?яння без боротьби.
З давньокитайсько? (вень-янь) заново переклав Л? Чень Дао.
Прим?тка:
Поняття ?Де? я переклав як Благочинн?сть. В епоху ?нь-Шан поняття ?Де? означало маг?чну силу, яку дару? Небо володарю. В епоху Чжоу та епоху Весни ? Осен? поняття ?Де? означало реал?зац?ю етично? першооснови св?ту в людин?. В епоху Хань поняття ?Де? означало ?деальну ? належну повед?нку людини. Поняття ?Дао? я переклав як Шлях - буквальне значення цього ??рогл?фа. Розум?ння поняття Дао сутт?во в?др?зня?ться у р?зних ф?лософських школах давнього Китаю. Текст перенасичений терм?нами, як? ? об?мними, ? як? потребують пояснень та ?нтерпретац?й кожен. Так поняття ?гуманн?сть? не сп?впада? з ?вропейським поняттям гуманност?. Те саме стосу?ться понять ?обов’язок?, ?ритуал?, ?мудрий?, ?мудрець?, ?шляхетний?, ?простолюдин?, ?держава?, ?П?днебесна?, ?Небо?, ?Земля? та ?нших. Якщо вс? ?х не перекладати, що текст лишиться неперекладеним. Якщо вс? ?х коментувати ? пояснювати, то коментар? перетворяться в багатотомний науковий трактат.
Метки:
