Прозрiння

Лягла п?тьма упоперек стежини,
Така густа – не видно ? руки.
Гойдались фари п?зньо? машини
? в?др?зали темряви шматки.

Життя пливло, просте ? небезгр?шне,
Сплелись у килим пройден? пут?.
Палк? слова зривалися посп?шно,
Але не т? вони були, не т?.

А душу студить веч?р невмолимо
Та все до ноч? ближче поверта…
Прийшла любов мою з?гр?ти зиму.
Але не та вона була, не та…