Не судилось...

Я не знаю тепла тво?х рук –
Не мене об?ймав ти за плеч?.
Даниною журб? розлук –
Опуст?л? гн?зда лелеч?.

Не п?знать тво?х уст смаку –
Не мене ти ц?лу?ш н?жно,
Бо прийшлося мен? на в?ку
Повернути у зиму сн?жну.

? кохання тво? мен?
Не судилося, не судилось…
А мо? невесел? дн?
Повз тебе, мов см?х, прокотились.


Метки:
Предыдущий: Трохи iронiчно
Следующий: Прозрiння