До Шевченк всько Катерини

Катерино, Катерино,
що ж ти наробила?
Нащо вроду молодую
? життя згубила?
Нащо тоб?, дурна д?вка,
здався той ?ванко,
Що тепер ти ось не Катря,
ти у пол? мавка?
Ти сп?ва?ш ?з в?трами
колискову сину,
Що життя сво? ск?нчив вже,
та й л?г у могилу.
Полишив тебе коханий,
так то не кохання,
Коли т?льки з одн???
сторони з?тхання!
Тво? коси поб?л?ли,
личко помарн?ло
Ти лиш мавка, Катерино,
ти цього хот?ла?
Чом ти душу, тай не тому,
в?дкривати стала?
Ти х?ба ж мала дитина,
насл?дк?в не знала?
Катерино, Катерино,
лихо ?з тобою!
А москалик посм?явся
разом ?з юрбою!
Ось узимку будеш спати
на м*як?й перин?,
Зможеш снами розказати
заблудл?й людин?:
В?д кохання до одчаю
вузенька стежина,
Та вона така коротка,
раз! ? ти крижина,
Що без прихистку на сонц?
? палк?м кам?нн?
П?д криваво-чорним сонцем,
а не небом син?м...

25.09.2013