Пост-Магiя Оркестр

Ми живемо в т?л? Всесв?ту.
В?н - бузсмертний ? ми - безсмертн?.
Вирина?мо з позачасся, п?рна?мо у життя прожогом.
Забува?мо хто ми ? зв?дки.
Св?дки Великого Вибуху: нерожденн?, невмирущ?,
як все суще: у св?т? цьому, тому та посередин?.
Нин? ? пр?сно. Повсякчас ? поза часом.

Сом скида?ться, кола котяться до берег?в,
а в?н порина? в свою яму.
Зарива?ться в мул ? засина?.
Хто ма? оч?, той бачить.
Хто ма? слух, той чу?.
А я з тобою ночую, м?й сонячний янголе,
моя дитино. Нин? ? пр?сно:
в син?, батьков? та святому дус?.
В пелен? баби сина божого, Ганни.
На крил? Дракона, що несе Б?бл?отекаря Л?,
того, що у нас ?васик Телесик.
А ми сто?мо на промерзлому перон?.
? перепису?мо Благу Зв?стку всоте,
цього разу укра?нською.

Кожного разу живемо, як н?би вперше.
Л?воруч - янгол б?лий, праворуч - чорний
Ворон, той що крук, насправд? - темносин?й.
? так? ж крила у ворони, сороки, грача ? галки,
але б?льш?сть людей цього не бачать,
бо в полон? сл?в та ?х значень.
Нин? час для пробудження, передбачень,
передслухання та в?брац?й.
Ми з?бралися тут для Симфон??.
Три в одному - ?нструмент, слухач ? музика.
Зосередьмось на Серц?:
воно диригу?.
Всесв?т любить тебе.
Ти чу?ш?


? Copyright: Валентин Лученко, 2018