Падав день

Падав день, знесилившись, на землю,
Бились крила в судороз? льоту...
Хтось прор?к: ?Стара?ться даремне!
Швидше б вмер, то менше ? турботи...?

День вмирав. Та хто бажа? смерт? ?
День не п?дкорявся року злому!...
Цитьнув хтось: ?Дивись, який упертий ?!
Вже сконай, а взавтра прийдеш знову...?

Т?льки День, хоч мався г?рше й г?рше,
П?дн?мався й падав знов на груди...
В?н-бо знав, що завтра прийдуть ?нш?,
А не в?н !
Його уже не буде...