Кобзареве слово

?Люб?теся, брати мо?,
Украйну люб?те
? за не?, безталанну,
Господа мол?те? -
?з в?рша Т. Г. Шевченка
?В каземат??, 1847.

Зна?мо, Кобзар наш - поет ?з найл?пших,
Дозв?л мав не завжди, щоб писати в?рш?.
Був коли в засланн? далеко в?д дому,
То писав в ? халявку?*, щоб не знати ?грому?!

Часто в в?ршуванн? в?н думками линув
До садка вишневого, до р?дного тину,
До неньки-матус? ? р?дних сестричок,
Не жив н? секунди без згадки тих личок!

Писав про Оксану, звав ?? зорею,
Та не довелося одружитись з нею -
Доля не з’?днала на р?дн?м подв?р’?,
Т?льки й залишились одн?сеньк? мр??!

?Захалявна? книжка Кобзаря Тараса…
В н?й були й молитви до Господа-Спаса,
Бо ж хот?в народу гарно? лиш дол?,
Сам в?дчув знущання т??? невол?!

Щемно було в серц? за свою Вкра?ну,
Тому ? в в?ршах ми чу?м без упину,
Щоб любили землю, на як?й родились,
? за не?, р?дну, Богов? молились!

…Люди наш?, люди! Чу?м Кобзареве
Слово оте г?дне, запов?тне, кревне!
Будем миролюбн?, любляч? ? чемн? -
То ? дн? настануть гарн? та при?мн?!
20.01.2014

* Кобзарев? в засланн? не дозволяли писати,
так солдати зробили йому з паперу маленьку
книжечку, де в?н записував сво? в?рш? ? пот?м
ховав за халявку в чоб?т.(?з б?ограф?? Т. Г. Шевченка)