я спiватиму тебе мантрою

я сп?ватиму тебе мантрою
над потр?скуючою ватрою
п?д зоряним пилом неба.
я сп?ватиму тебе.

я молитимуся за тебе
кожним словом в сво?му сп?в?,
? н?як? троп?чн? зливи
не зупинять мене, бо треба,

серце просить бо захистити,
? п?сн? гучн? на санскрит?
зд?ймуться у п?днебесся...
все минеться, усе минеться...

я сп?ватиму пот?м тихо,
попрошу в?д?гнати лихо.
я сама тоб? стану п?снею:
хоч незм?нно тво?ю, р?зною.

Марина Смаг?на

http://vk.com/smahina

Метки:
Предыдущий: Шляхи
Следующий: Про Iвана заробiтчанський гумор