Засипав грудень сн жною крупою

Засипав грудень сн?жною крупою
останн?й спогад бабиного л?та,
немов би того л?та й не було.

? т?льки мед в гарячому напо?,
мереживо в?рш?в з холодних л?тер,
як в?зерунки, що лягли на скло -

зимова спов?дь д?вчинки, чи ж?нки.
Бо дв? -в одн?й, м?няються м?сцями.
Сьогодн? жодна з них не розмовля.

Летять згори метелики-сн?жинки,
а в?тер дме кр?зь замкнен? дверцята,
гойда? в люльц? душу-немовля.

А с?чень в?дс?ка? р?к минулий,
все н?би почина?ться з початку,
з абзацу йде ?стор?я нова.

Що ж, пауза, зда?ться, затягнулась.
Н?, б?льше я не гратиму в мовчанку,
а перш? вимовлятиму слова.