Можливо?

Виру? в душах сп?льне щось ?з морем,
Що котить стало повних вод блакить:
В чуттях – тремке, ?з суш? – неозоре,
Плюскоче й шириться по снах стол?ть.

Так часом хвил?: лаг?дн? й шален?,
Зродившись враз у серденьку чуттям,
Несуть комусь у щир?м одкровенн? –
Кохання в?сть, що сповнена життям!

В невпинн?м танц? котяться одв?ку –
Збивають в пишну п?ну мить снаги.
Ще б?льш як зор?, неп?двладн? л?ку –
? до знемоги пестять береги...

Ген-ген на яхтах в?тер пне в?трила,
Несе на хвилях б?лу суть думок –
Летить вона удалеч легкокрила,
Можливо, в рус? т?м – до Неба крок?