Сонети пана Шекспiра передмова
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(в переклад? Олександра Виженка)
ПЕРЕДМОВА
В 90-т? роки, у сво?й перш?й укра?номовн?й поетичн?й зб?рц? ?Крилатий вовк? я зв?тував:
Ус? мо? п?сн? без недомовок.
Нема в них н? лукавства, н? чвання.
Врожай ?з сл?в з?брав ? дав ?м толок.
Св?й хл?б кладу на рушничок буття.
Аж ось року 2013-го зв?тую вам, мо? сп?вв?тчизники-одномовц?, про те, що мен? вистачило сил ? творчого натхнення завершити роботу над перекладом сонет?в В?льяма Шексп?ра.
Я здолав цей коп?ткий марафон майже за р?к, а стежку до мовно? р?ки Шексп?ра мен? люб’язно погодився прокласти м?й син Артем - профес?йний перекладач. Його п?дрядковий переклад вияскрив мен? чутт?в? в?дт?нки душевних переживань великого В?лла, його св?тобачення, глибину ? мудр?сть. Певен, що п?дрядковий переклад Артема Виженка послугу? основою для пл?дно? прац? над сонетами Шексп?ра ще не одного укра?нського поета, стане у пригод? д?ячам театру.
Як поет, драматург ? актор (Мельпомен? слугую вже понад 30 л?т), ран?ше я входив до творчого храму Шексп?ра-поета, Шексп?ра-драматурга через двер? ?нших митц?в (рос?йськомовних, укра?номовних), але якось мен? конче зажадалося в?дкрити свого Шексп?ра. У кожному його слов? я шукав зм?ст живо? неповторно? душ?, який (? це правда!) майже неможливо висловити словами.
Припустимо, я в?дчуваю природну сутн?сть В?льяма, але це лише мо? в?дчуття. ? вони так ? залишаться назавжди мо?ми. Але я вдячний Шексп?ру за сп?лкування, за дароване натхнення, за слово, яким я говорив ? про свою сутн?сть також.
Погляньмо ще так. Кожний сонет Шексп?ра - його спов?дь. Якщо я виступаю в рол? сп?втворця, це означа?, що я беру щось ?з себе, з? свого житт?вого досв?ду, з? сво?? сердечно? скарбнички, ? це вже ста? мо?ю спов?ддю. Шексп?р говорить про любов, я теж вживаю слово ?любов?, але це воднораз ? моя любов, м?й власний досв?д любов?.
Про синхрон?зац?ю двох душ, спор?днених дружбою (любов’ю), про сердечн? в?дчуття в?д радост? сп?лкування влучно сказав Шексп?р у 76-ому сонет?:
Пишу завжди, йдучи на поклик серця,
Рядки вбираю в одяг простоти,
Кажу про те, що лиш мен? да?ться
З колодязя мо?? правоти.
Поет закоханий - моя спов?дна тема.
Любов ? ти - як два крила життя.
Моя робота - славити натхненно
Знайомим словом нов? почуття.
Так, я - поет. Коли я подивився на творчу спадщину Шексп?ра з позиц?? перекладача, в?н митт?во став для мене першоджерелом, Космосом, неповторним Словом.
Я читав сонети Шексп?ра, як щир? душевн? замальовки, ? малював словами картини мого сердечного в?дгуку. Це немов бес?да з людиною, яку стр?в на дороз? Дол?, в котр?й в?дчув глибоку спор?днен?сть ? з якою здружився до скону сво?х дн?в. Кожен день на пол? Шексп?ра я не розпочинав прац?, не в?дчувши його духовну присутн?сть.
О, як мен? зрозум?л? його втрати ? надбання, помилки ? прагнення досягти зр?ло? мудрост?!
Коли в?н каже:
На жаль, це так: де б в св?т? не бував,
Поводився, мов блазень той на площ?,
Бентежив ум, за безц?нь продавав
Все, що вважав в житт? за найдорожче.
(Сонет 110-й)
- я кажу соб?: так було ? з? мною!
Шексп?р, який поста? з Часом на прю, в?дстоюючи красу, який бачить людину, як музику, - м?й близнюк!
Шексп?ра, який в?дкрив для себе, що душа не ма? меж? вдосконалення, а Любов, якщо вона йде вглиб серця, - ста? безмежною ? сп’ян?лою в?д блаженства, - м?й духовний брат. Бо ? я всього себе в?ддав служ?нню Любов? в цьому незатишному, хитлявому св?т?, ? не помилився.
Вважаю: поетов? нема? сенсу гадати, яка ?сторична особа перехову?ться п?д пр?звищем Шексп?р; а ще хто в?н - його та?мничий юний Друг, ? хто та загадкова Смуглява дама, котру коха? поет; а ще: в якому роц? в?н почав писати сонети, ? в якому роц? завершив, ? чи правильний порядок розм?щення сонет?в?
Шановний читачу! Я зробив спробу донести сонети Шексп?ра, що подарували мен? величезну насолоду, як? - переконаний! - ти розд?лиш з? мною, ?, беручи той чи ?нший сонет, сприйматимеш його, наче ароматну кв?тку, яка подару? тоб? незабутн?й солодкий нектар спор?дненост?.
Останн?, що сл?д зазначити: в основу п?дрядкового перекладу мого сина, а також ? мо?х сонет?в, покладено традиц?йне тлумачення шексп?рознавц?в, яке зосереджене на тому, що сонети з 1-го по 126-ий присвячен? ясноволосому юнаков? (Другу), а сонети з 127-го по 152-ий ; кароок?й вродлив?й ж?нц? (Смугляв?й Дам?).
З повагою
Олександр Виженко
(в переклад? Олександра Виженка)
ПЕРЕДМОВА
В 90-т? роки, у сво?й перш?й укра?номовн?й поетичн?й зб?рц? ?Крилатий вовк? я зв?тував:
Ус? мо? п?сн? без недомовок.
Нема в них н? лукавства, н? чвання.
Врожай ?з сл?в з?брав ? дав ?м толок.
Св?й хл?б кладу на рушничок буття.
Аж ось року 2013-го зв?тую вам, мо? сп?вв?тчизники-одномовц?, про те, що мен? вистачило сил ? творчого натхнення завершити роботу над перекладом сонет?в В?льяма Шексп?ра.
Я здолав цей коп?ткий марафон майже за р?к, а стежку до мовно? р?ки Шексп?ра мен? люб’язно погодився прокласти м?й син Артем - профес?йний перекладач. Його п?дрядковий переклад вияскрив мен? чутт?в? в?дт?нки душевних переживань великого В?лла, його св?тобачення, глибину ? мудр?сть. Певен, що п?дрядковий переклад Артема Виженка послугу? основою для пл?дно? прац? над сонетами Шексп?ра ще не одного укра?нського поета, стане у пригод? д?ячам театру.
Як поет, драматург ? актор (Мельпомен? слугую вже понад 30 л?т), ран?ше я входив до творчого храму Шексп?ра-поета, Шексп?ра-драматурга через двер? ?нших митц?в (рос?йськомовних, укра?номовних), але якось мен? конче зажадалося в?дкрити свого Шексп?ра. У кожному його слов? я шукав зм?ст живо? неповторно? душ?, який (? це правда!) майже неможливо висловити словами.
Припустимо, я в?дчуваю природну сутн?сть В?льяма, але це лише мо? в?дчуття. ? вони так ? залишаться назавжди мо?ми. Але я вдячний Шексп?ру за сп?лкування, за дароване натхнення, за слово, яким я говорив ? про свою сутн?сть також.
Погляньмо ще так. Кожний сонет Шексп?ра - його спов?дь. Якщо я виступаю в рол? сп?втворця, це означа?, що я беру щось ?з себе, з? свого житт?вого досв?ду, з? сво?? сердечно? скарбнички, ? це вже ста? мо?ю спов?ддю. Шексп?р говорить про любов, я теж вживаю слово ?любов?, але це воднораз ? моя любов, м?й власний досв?д любов?.
Про синхрон?зац?ю двох душ, спор?днених дружбою (любов’ю), про сердечн? в?дчуття в?д радост? сп?лкування влучно сказав Шексп?р у 76-ому сонет?:
Пишу завжди, йдучи на поклик серця,
Рядки вбираю в одяг простоти,
Кажу про те, що лиш мен? да?ться
З колодязя мо?? правоти.
Поет закоханий - моя спов?дна тема.
Любов ? ти - як два крила життя.
Моя робота - славити натхненно
Знайомим словом нов? почуття.
Так, я - поет. Коли я подивився на творчу спадщину Шексп?ра з позиц?? перекладача, в?н митт?во став для мене першоджерелом, Космосом, неповторним Словом.
Я читав сонети Шексп?ра, як щир? душевн? замальовки, ? малював словами картини мого сердечного в?дгуку. Це немов бес?да з людиною, яку стр?в на дороз? Дол?, в котр?й в?дчув глибоку спор?днен?сть ? з якою здружився до скону сво?х дн?в. Кожен день на пол? Шексп?ра я не розпочинав прац?, не в?дчувши його духовну присутн?сть.
О, як мен? зрозум?л? його втрати ? надбання, помилки ? прагнення досягти зр?ло? мудрост?!
Коли в?н каже:
На жаль, це так: де б в св?т? не бував,
Поводився, мов блазень той на площ?,
Бентежив ум, за безц?нь продавав
Все, що вважав в житт? за найдорожче.
(Сонет 110-й)
- я кажу соб?: так було ? з? мною!
Шексп?р, який поста? з Часом на прю, в?дстоюючи красу, який бачить людину, як музику, - м?й близнюк!
Шексп?ра, який в?дкрив для себе, що душа не ма? меж? вдосконалення, а Любов, якщо вона йде вглиб серця, - ста? безмежною ? сп’ян?лою в?д блаженства, - м?й духовний брат. Бо ? я всього себе в?ддав служ?нню Любов? в цьому незатишному, хитлявому св?т?, ? не помилився.
Вважаю: поетов? нема? сенсу гадати, яка ?сторична особа перехову?ться п?д пр?звищем Шексп?р; а ще хто в?н - його та?мничий юний Друг, ? хто та загадкова Смуглява дама, котру коха? поет; а ще: в якому роц? в?н почав писати сонети, ? в якому роц? завершив, ? чи правильний порядок розм?щення сонет?в?
Шановний читачу! Я зробив спробу донести сонети Шексп?ра, що подарували мен? величезну насолоду, як? - переконаний! - ти розд?лиш з? мною, ?, беручи той чи ?нший сонет, сприйматимеш його, наче ароматну кв?тку, яка подару? тоб? незабутн?й солодкий нектар спор?дненост?.
Останн?, що сл?д зазначити: в основу п?дрядкового перекладу мого сина, а також ? мо?х сонет?в, покладено традиц?йне тлумачення шексп?рознавц?в, яке зосереджене на тому, що сонети з 1-го по 126-ий присвячен? ясноволосому юнаков? (Другу), а сонети з 127-го по 152-ий ; кароок?й вродлив?й ж?нц? (Смугляв?й Дам?).
З повагою
Олександр Виженко
Метки:
