Про цiнностi

Сало?дка, бандерiвська шльондра,
Чоловiк мiй хохол та нацист…
Укра?нця ще кликати модно –
Людожер, а iще екстремiст.

Хай я жiнка, хай мама, ЛЮДИНА!
Ким би я не була, то до сраки…
Менi будуть плювати у спину,
Бо люблю синьо-жовтий я прапiр.

I нiяк я не звикну до того,
Укра?ну любити – то грiх!
Бо за це повиламують ноги,
Чи уб"ють. Ну, драту? це ?х.

Я б злякалась, та я ж УКРА?НКА!
Нас лякали уже, i не раз.
Били, гнали, водили пiд стiнку…
Та живi! То ж не треба про газ.

Треба дурником бути, щоб зразу
Ображатись на хворих людей.
Хай я буду сидiти без газу,
Та знайду, як зiгрiти дiтей.

Я, можливо, когось i здивую,
Ненароком словами ображу…
Та нутром сво?м змалечку чую,
Що свою Батькiвщину не зраджу.

Щастя ж, любий мiй ворог, не в салi,
Не в грошах, хоч банально й не модно…
Головне, аби ми не втрачали,
Власну совiсть i ?днiсть народну.