Iван Вазов. Двадцяте столiття

?ван ВАЗОВ
ДВАДЦЯТЕ СТОЛ?ТТЯ


?з п?нною чашею св?т зустр?ча
двадцяте стол?ття, що вже на пороз?,
з п?снями, над?ями, жаром в очах –
лиш мисленик знову в тривоз?.

В нове ув?йшли ми... А дн?, як давн?ш –
та сама притуга в них, те ж безталання,
? правлять неправда з? злом, як ран?ш
так само торохка кайдання.

Нам спадок печальний лишився ?знов
з надбань, на жал? ? скорботу багатих...
Недугам св?товним вже й в?дл?к п?шов,
то що п?сля нього чекати?

Чи знову всесв?тн? ярмо нам тягти,
? шабля над розумом матиме владу?
Як прагне знесилене людство д?йти
до правди, до щастя, до ладу!..


(переклад з болгарсько? – Любов Цай)

***

Ориг?нал:

Иван ВАЗОВ
ДВАЙСЕТИЙ ВЕК

Стоиме на прага на двайсетий век.
Светът ще го среща със пенести чаши
и с песни, с надежди – че той ще е лек –
мислителят само се плаши.

Ний влазяме в нов век, но не в нови дни.
въпроси зловещи висят нерешни,
неправди царуват и вечни злини,
вериги дрънчат нестрошени.

Печално наследство изминалий век
На новий предава – тъй както прие го.
Недъзи вековни очакуват лек...
О, ще ли го найдат и в него?

Ил пак ще да скърца всемирний хомот
и гол меч – не разум ще има надвластье?
А как изжаднял е човешкият род
за правда, за мир и за щастье!...

Иван Вазов. Съчинения в четири тома. София, ?Български писател?, стр.27