Думки...

Опритомн??ш... – наче виник!
Зором маца?ш даль пласку:
т?льки дзеркало та годинник,
й св?чка в мисц? – по гн?т в п?ску...
“Це – на плас? чи – на шинквас??! –
ви?ш, в?ючи в?дчуття, –
В Задзеркалл? чи у Безчасс?
загубилася суть життя?!”
Важко знайдешся: “Де ти?”, “Хто ти?”,
пригадавши – з яких “н?куд”.
Стр?лки линуть... Дурна робота –
осягнути ? часу кут!
Знов жаха?шся: “Може, вмер?.. Коли?!
Так не хрест же, а н?ж в руц??..”
Дмухнеш в марево, а по дзеркалу –
лише кола, як в озерц?.
“Хапнув облизня щодо сут??” –
ск?млять мисл?, шакали смут...
Учорашн?м не зазирнути
у поср?блену каламуть.
“Так, принц кров? таки по праву ти –
н?мбоносних Отц?в байстрюк!”
Та потягнешся гн?т поправити
й “п?вня красного” пустиш з рук .
Обпечешся, як в?тром в пол?...
У Земл? замреш – десь на дн?...
В?чна Суть – у п?ску ? бол?,
? (звичайно ж!) в огн?. В огн?!!!