Я тебе не спитаю, або Останнiй вальс

Я тебе не спитаю, чи зможеш ти бути под?бна
До т???, яко? давно вже ? поруч нема.
Запитатись у пан? таке – щонайменше ? дивним.
Я не стану питати, та ти розум??щ сама,

що у серц? живуть ? напрошуються пор?вняння.
Але все це не те, що образити ма? тебе.
Я питання сво? задаю лиш сво?му коханню.
Чи спроможний я знов покохати, питаю себе.

Я щодня ? щоноч? соб? задаю це питання.
Ти не будеш под?бна до того, що не повернуть.
Неспроможний н?хто повернути минуле кохання.
Та чи вдасться до серця кохання нове пригорнуть…

Я тебе не спитаю, чи зможеш ти бути под?бна
До т???, яко? уже ? на св?т? нема.
Запитатись у тебе таке – це, ? справд?, ? дивним.
Я не стану питати... Ти все розум??щ сама...

Ось ? все. Ось ? все... Це питання сумл?ння одв?чне –
Де знайти ст?льки сил, щоби зм?г закохатися, знов.
Ось ? все... Ось ? вся тиха тайна моя чолов?ча,
Бо у кожному серц? ? мр?я ? в?ра в любов...