А коли я помру, ти заплачеш?

Мен? було с?мнадцять лиш рок?в
П?зн? л?то, нестриманий спок?й
П?сля забавок, план?в в майбутн?
Я не мала лягати в упок?й.

Безл?ч друз?в, велика к?льк?сть знайомих
Були всюди, завжди ? навколо,
Та в найважчий момент я лишилась
Сама, вже нав?к молодою, як в школ?.

Я п?шла зв?дси тихо, без крику
Без скандал?в, заяв на п?всв?ту.
? тепер лиш одне хочу знати:
А ти ще пам*ята?ш те л?то?

Пам*ята?ш ти те, як любили?
Я то щиро, до само? смерт?!
А от ти трохи слабше, як видно
Якщо дав так безглуздо померти.

Пам*ята?ш, як ми говорили
? питання ?Я вмру – ти заплачеш??
Ти одразу ?Не см?й про таке говорити,
Я без тебе н?хто, ти не бачиш??

То був м?й найостанн?ший ранок,
В тебе ранк?в ще сотн? тисяч
Ти ще вийдеш п?д сонце на ганок,
Ти ще сильно когось об?ймеш.

Вс? амб?ц??, мр??, спасли чи?
Н?, як бачиш, все кануло в в?чн?сть.
Дума?ш, хто помер не ревну??
Дума?ш, можна вже скинути в?рн?сть?

Та одного пекельного ранку,
Зрозум??ш, що саме ж то сталось,
Ти подзвониш, н?хто не говорить.
Зрозум??ш, лиш пустка зосталась.

Зрозум??ш таки що в?дбулось,
Зрозум??ш, що сталось тим л?том.
Запита?ш, чому не сказали,
Що в?д?йшла вона разом ?з цв?том.

Ти задиха?ш димом табачним,
Будеш б?гать по людям, питати.
В тебе спросять ?Ви ким то ?й були??
В тебе спросять ?Як добре Ви знали??

? тод? ти впадеш на кол?на,
Замовчиш, бо тод? ти побачиш...
Уже к б?су, т? мр??, що були.
Я померла. Звичайно, ти плачеш.

Це було найостанн?ше л?то,
Щасливого л?та не буде.
Але як ти зум?в так швидко
Те останн?? л?то забути.

Я померла, ти плакати будеш,
Зрозум??ш, що значить втрачати,
Коли сивим й самотн?м лишишся.
Оттод? по мен? будеш ридати.

15.01.14
Мо?й пок?йн?й безт?лесн?й муз?