Пабло Неруда. Сонет VII

Пабло Неруда. Сонет VII (З? ?Сто сонет?в кохання)

?По?деш з? мною? сказав – так щоб н?хто не знав,
де ? як гарчала моя сумна дом?вка,
? не було для мене н? гвоздики, н? баркароли,
н?чого, окр?м рани в?дкрито? за любощами.
Повторився: ?дьмо, наче знепритомн?в,
? н?хто не бачив у рот? мо?м м?сяцю, що кривавив,
н?хто не бачив то? кров?, що п?д?ймалась до тиш?.
О любове врешт? забудемо планиду з шипами!
Тому як почув, як тв?й голос луною
?По?деш з? мною? - наче спустив з припони
б?ль, кохання, шаленство вина,
що прорвало нагору з? схову,
? знову у рот? в?дчув присмак полум’я,
кров?, ? гвоздики, ? креку, ? р?жк?в пурпурових.

Переклад з ?спансько? Ол?ся Лапковського

Пабло Неруда. Сонет VII (из Сто сонетов любви)

?Поедешь со мной? сказал – так чтоб никто не знал,
где и как рычал мой грустный удел,
и не было для меня ни гвоздики, ни баркаролы,
ничего, кроме раны зияющей за любовью.
Повторился: едем, как будто умер,
и никто не видел в моём рту кровящей луны,
никто не видел той крови, что поднималась к безмолвию.
О любовь забудем планиду с шипами!
Потому, когда голос твой повторил
?Поедешь со мной?, как с цепи спустились
боль, любовь, ярость закупоренного вина,
поднявшегося из затопленного погреба
и снова во рту ощутил вкус страсти,
крови, и гвоздики, и крэка, и спорыньи.

Перевод с испанского Олися Лапковского

Cien sonetos de amor VII
Pablo Neruda

Soneto VII

"Vendrаs conmigo" dije -sin que nadie supiera
dоnde y cоmo latia mi estado doloroso,
y para mi no habia clavel ni barcarola,
nada sino una herida por el amor abierta.
Repeti: ven conmigo, como si me muriera,
y nadie vio en mi boca la luna que sangraba,
nadie vio aquella sangre que subia al silencio.
Oh amor ahora olvidemos la estrella con espinas!
Por eso cuando oi que tu voz repetia
"Vendras conmigo" -fue como si desataras
dolor, amor, la furia del vino encarcelado
que desde su bodega sumergida subiera
y otra vez en mi boca senti un sabor de llama,
de sangre y de claveles, de piedra y quemadura