Вона мене вбива

Коли в к?мнату заходить ранок,
У в?кно посм?хнувшись загляда? сонце,
Люди рад?сно виб?гають на ганок,
Та в?дчиняють наст?ж сво? в?конце.

Вони кожному дню рад?ють,
Бо знають що якось прийде Вона.
В очах ?х ясн? зор? потемн?ють,
Та з обличчя потече вода.

Люди бояться ?? нев?домого лиця,
Вони знають чого вона бажа?.
Та ?й потр?бн? лише чуж? серця,
? кожного з них кохання вража?.

Навпроти мене сто?ть ст?на.
На шпалерах: ?Я тебе кохаю?
Я знаю, це лишила мен? вона,
Але я ?? любити не бажаю!

Я би на край св?ту в?д не? вт?к,
Не хочу щоб вона мене знайшла.
Так, можливо, з самого життя ?? зник,
? вона, не знайшовши мене, п?шла.

Кохання – це ?? ?м’я, котре вс? знають.
Вона н?коли не вмира?, бо нежива.
Тому ? люди в?д не? вт?кають,
Адже коханням вона нас й убива.