Сонет 74. В. Шекспiр

Коли життя мо? час в?зьме п?д арешт
? не залишить йому права на свободу,
Ти не сумуй, тому що врешт?-решт
В в?ршах залишусь я для тебе й для народу.
Коли п?ду, цей в?рш перечитай
Пом?ж рядк?в мою ти душу в?дшукай.
Вона належала тоб? й тепер вона твоя,
А право на мо? к?стки ма? земля.
Нав?що тоб? те, що вже належить червам
Мене вже н? суддя, н? адвокат н?хто не верне.
Мен? не т?льки, а ус?м наносить смерть удар.
Пам’ять про мене це- в?рш?,а в них Господн?й дар.

Щоб жив на цьому св?т? я,вбачав Господь доц?льн?сть.
Читай мо? в?рш? ? знайдеш для душ? глибоку ц?нн?сть.