Усе мина

Я йшла по вулиц? ? раптом зупинилась
Перед занедбаним будиночком маленьким.
В?н був на знос,
Чекав сво?? черги.
Я довго не могла в?двести погляд,
Я зв?дти не могла ступити й кроку –
От? осл?пл? оч?-в?кна так дивились!
А ст?ни так засмучено стояли!..
Зайшла я на подв?р’я ? раптово
Явились тяжко в ряд перед? мною
Чуж? забут? спогади й жал?…
Отут гуляли д?ти, гомон?ли,
Тут в?шали б?лизну висихати,
А там за рогом – м?сце для ц?лунк?в,
Та?мне й затишне… Там лавка
Для втомлених допитливих бабусь.
Тепер було у двор? пусто ? самотньо…
Лише одна старенька чатувала,
Поклавши стомлен? у зморшках руки
На ситцеву сп?дницю в кв?точках.
Вона дивилася так просто ? спок?йно,
Так просто ? спок?йно прив?талась.
Сказала, що цю клумбу догляда?,
Вже рок?в с?мдесят як полива?.
Була ще зовс?м-зовс?м молоденька,
Як перш? айстри посадила тут.
? той старий бузок вона садила,
Бач, як розр?сся п?д самим парканом.
Б?ля цього куща, ще молодого,
Давно-давно ?? В?Н вперше ц?лував…
Я так хот?ла просто посм?хнутись,
Сво? замилування показати,
Та сльози покотились по обличчю
Сам?, так? небажан? й г?рк?.
Бабуся сл?з мо?х не зрозум?ла,
Подумала, що маю я проблему,
Що просто через хлопця засмутилась,
Чи на робот? щось не так п?шло.
Старенька мен? в оч? подивилась
Та посм?хнулась. ? спок?йно каже:
- Не плач, хороша, все мина?,
? це також колись мине.
Та я, бабусю, через те ? плачу,
Та через те мен? ? г?рко,
Що ось мине оцей будинок
? ви, ? я, ? клумба, ? бузок...