Poeme de Omar - La vie

В?рш Омара
Життя
Мен? говорили, що життя жорстоке.
? я, насправд?, щиро рад?в цьому.
Бо лють - це в?дчуття незабутньо п'янке,
Бо згодом ти не п?зна?ш самого себе.
? вс? ц? люди, що кричать до мене довкола
Батьки ? друз?, знову ? знову,
Мають думку одну: склонити мене додолу.
Та не прийде цей час, поки в?ра не вмерла
Поки в?рний я тим, хто п?зна?ться в б?д?
Поки здатний я ще зм?нити х?д под?й .
Для цього й змушую себе жити щоранку
Д?яти, ? не просити в?д дол? в?дпочинку
В?рити в сили, що в мен? вкоренилась назавжди
? дякувати Богу, що жити мен? не завжди.

Poeme d'Omar
La vie
On me dit que la vie est cruelle
Mais moi je la trouve si belle
C’est elle qui me donne cette rage
Qui permet d’avancer avec courage
Et de crier a tout mon entourage
Parents, amis et meme voisinage,
Que je suis la, encore bien fort,
Toujours present, pas encore mort
Temeraire, decide comme jamais
De ma volonte je suis bien arme.
Pour cela je me resous chaque matin
A me prendre en main et changer mon destin
Ma foi est la, bien ancree en moi
En la vie, cruelle ou ingrate, j’ai foi