Окуну своё сердце... Нина Трало

Одягну сво? серце в журбу
? закутаю душу в печал?,
понесу я св?й б?ль п?д вербу,
подивлюся в безмежн?? дал?.

Кр?зь сльозу задивлюсь в небеса,
у з?рок д?амантов? оч? –
хай небесна блаженна краса
сум розв?? мен? в чарах ноч?.

Хай журба розпадеться в рос?,
пропаде по краплин? у травах,
наче постат? чорн? й сумн?,
що зникають у б?лих туманах.

Розплива?ться морок ? сум,
?з очей опада? облуда
? зника? тривога ?з дум –
так маг?чно вплива? природа.

Я весь веч?р з вербою мовчу,
об?ймаюсь ?з хвилями ставу…
М?й коханий мовчання почув -
ц?лував… доки сонечко встало…
30.10.2014 р.


Перевод Ладомир Михайлов

Окуну своё сердце в тоску
И укутаю душу печалью.
Боль свою отнесу под ветлу,
Брошу взгляд в бесконечные дали.

Сквозь слезу засмотрюсь в небеса,
Ярких звёзд бриллиантовы очи -
Это неба святая краса,
Грусть развеет в чарующей ночи.

Пусть печаль растворится в росе
Да исчезнет по капельке в травах,
Как виденья, виденья в тоске,
Что мне чудились в белых туманах.

Расплывётся весь мрак, а с ним грусть,
С глаз сползёт пелена, вот уж чудо!
Я с тревогой уже не столкнусь,
Быть счастливой хочу и, я буду!

Я весь вечер с ветлою молчу
И с волною пруда обнимаюсь...
Я взаимностью щедро плачу -
В поцелуях твоих умываясь.

Метки:
Предыдущий: Уильям Шекспир. Сонет N119
Следующий: Заносчивый