Ольга Тимошкина. Дарья
Дарья
Ольга Тимошкина
http://www.stihi.ru/2015/02/25/7962
Дар’я
Ольга Т?мошк?на
У л?с?
Хмаринки не знають утоми,
? сонечко в неб? прив?тне.
? дихають л?су хороми
Поко?м ? св?тлом.
То дзв?нко бринять, то тих?ше
Кумедно? пташки посвисти.
? сонячних зайц?в колише
Трава шовковиста.
А там десь – ланами безстрашно
Б?жить, г?мнастерка з?м’ята,
На танки школярик вчорашн?й,
З собою граната.
А там в?дпочинку не знають,
Осколками кроплять снаряди,
Кал?чать дерева, зривають
Зелен? наряди.
А тут – без тривоги до бою,
Духмяне веселкове л?то
Чару? барвистою грою,
Дару? ?й кв?ти.
Колись погуляти любила,
На свята ? друз? й родина.
А зараз на фронт проводила
Подружжя ? сина.
Сорока ятрить серця рани,
Тр?щить кулеметом з болота.
П?д кул? його десь повстане
Враз стро?м п?хота.
Сорокою вперто люту?,
В запал? рипить ошал?ло,
Збива?, н?вечить, кату?
Поборник?в т?ло.
Враз сполох далеко у л?с?,
? небо сердите все нижче.
Ст?ною страшнюча зав?са,
Як ворог, все ближче.
В висок?й трав? спотикалась,
Ридма до небес голосила.
Хрестилась ? в?ри навчалась,
Про захист просила.
Приб?гла, втомилась, з?тхала,
До дверей тулилась спиною.
Жорстоким вогнем так палало,
А дощ – стороною.
Де Колька? Н?де ж бо не видко,
Не виб?г, нема ? на двор?.
Згадалося: ножиц?, нитки
Ховав у комор?.
Поб?гла, слабкими ногами
Ту землю жорстоку штовхала.
?й доля п?дкинула кам?нь
Там, де не чекала.
У воз? сус?д дядько Валя,
Син поруч, а погляд колючий.
Д?статись до фронту не дали:
?Я ж бо невезучий?.
Вона не сварилась на нього,
? плакати не було сили.
Всю довгу до дому дорогу:
"Зостанься",– просила.
На ранок вс? дрова тягали,
Залишилась ще половина.
?й з пошти листа передали
В?д старшого сина.
Писав, що за братом суму?,
Що скоро на поле ?м бран?,
Що в?н в лазарет? л?ку?
Легесеньк? рани.
Писав в?н про д?вчину Олю,
? як ?й у т?й круговерт?.
Читала про страх та про бол?,
Про лихо ? смерт?.
Веде польова та дорога
По гострому лезу солдата,
А серце стиска? тривога
За маму ? брата.
Похоронка
Загавкала голосно Тоша,
Сид?ти у будц? не хоче.
До двору ?де листоноша,
Не дивиться в оч?.
Наблизилась, зняла хустину,
Д?стала конверт винувато.
Тулилася Дар’я до тину,
А ноги як вата.
?з рук усе лист випада?,
Конверта розкрити не може,
Лиш боляче так видиха?:
?Та, що там? Ох, Боже…?
Ось Колька, - йому ? в?ддали
Листа, там ?з фронту печатка.
? щоки бл?дими враз стали:
?Бумага на татка?.
Не билася ? не кричала,
Д?знавшись про тяжку ту втрату.
У скронях лиш кров’ю звучало:
?Не може це статись?.
В тилу
Пожовкле засмучене листя
У л?с? з дерев опада?.
Як нам зупинити фашиста?
Все йде-наступа?.
Селяни на фронт? по св?ту,
? знову поштар посп?ша?.
Несе ? конверти з прив?том,
? горе безкра?.
А плакати часу нема?:
За плуг до мозол?в, до поту.
Ще й сонця на неб? нема? –
Б?жать на роботу.
Копиц? квапливо зм?тали,
Дв? ями п?д силос готов?,
Для фронту коней передали –
Послужать корови.
Уже за зерно в?дчитались,
? дров заготовили школ?.
Та все ж не посп?ли: зосталась
Картопля на пол?.
Двожильн?. ?м вистачить сили.
Ночами, п?д св?тлом л?хтарним,
Горьован? грудки на вили -
Працюють ударно.
А д?ти –з пол?в кожен колос!
Не чути дитячого свисту.
? т?льки з дорослими вголос:
?Геть зв?ра - фашиста!?
За старших залишившись вдома,
З хазяйством вправлятися змога.
До школи, дорога знайома:
?Прийде перемога!?
А вчитель про подвиг солдата
Рядочки в газет? чита?.
За партами вщухли хлоп’ята,
Батьк?в споминають.
? кожен, - з бажанням до болю,-
Пиша?ться батьк?вським кра?м.
? зна?, що м?сця у школ?
Для лежн?в нема?.
А пот?м, збиваючи ноги,
Збирають гриби та гор?хи
Для фронту, все для перемоги.
Хоч вдома н? крихти.
Син
Над дахом димок похитнувся,
Сн?жинки - неначе намисто.
А син ?? з фронту вернувся,
Списали начисто.
? рад?сть, ? горе у не?,
Ск?нчилась жахлива розлука.
Живий. ? залишиться з нею.
Хоча ? безрукий.
Зварилась картопля, ось ложки.
? ст?л для гостей накрива?.
А де ж веселуха-гармошка?
В кутку спочива?.
Високий, стрункий, чорноокий…
Сус?дки крадькома з?тхають:
Все грав в дово?нн? т? роки,
Тепер не з?гра?.
У матер? серце скип?ло.
Розправила плеч?, пита?:
Так що ж це, в?йною ? т?ло,
? душу лама??
Не треба, не плачте, д?вчата.
Ох, тяжк? во?нн? дороги.
Та прийде й до нашо? хати
Той час перемоги!
Притихла, сльозинку прогнала:
"А смуток ? сльози не д?ло".
? п?сню свою засп?вала
Протяжно та вм?ло.
? серце сп?вало, ? оч?
Про щастя, про б?ль ? про муку,
Про м?сячн? зорян? ноч?,
Любов ? розлуку.
У небо та п?сня злет?ла,
В?длунням скотилась до гаю.
В серцях ?х над?я м?цн?ла.
? в?ра без краю.
Альманах. Спасибо ветеранам за победу!
http://www.stihi.ru/2015/05/02/1161
Международный конкурс Болгария 2016
http://www.stihi.ru/2016/01/18/10173
Ольга Тимошкина
http://www.stihi.ru/2015/02/25/7962
Дар’я
Ольга Т?мошк?на
У л?с?
Хмаринки не знають утоми,
? сонечко в неб? прив?тне.
? дихають л?су хороми
Поко?м ? св?тлом.
То дзв?нко бринять, то тих?ше
Кумедно? пташки посвисти.
? сонячних зайц?в колише
Трава шовковиста.
А там десь – ланами безстрашно
Б?жить, г?мнастерка з?м’ята,
На танки школярик вчорашн?й,
З собою граната.
А там в?дпочинку не знають,
Осколками кроплять снаряди,
Кал?чать дерева, зривають
Зелен? наряди.
А тут – без тривоги до бою,
Духмяне веселкове л?то
Чару? барвистою грою,
Дару? ?й кв?ти.
Колись погуляти любила,
На свята ? друз? й родина.
А зараз на фронт проводила
Подружжя ? сина.
Сорока ятрить серця рани,
Тр?щить кулеметом з болота.
П?д кул? його десь повстане
Враз стро?м п?хота.
Сорокою вперто люту?,
В запал? рипить ошал?ло,
Збива?, н?вечить, кату?
Поборник?в т?ло.
Враз сполох далеко у л?с?,
? небо сердите все нижче.
Ст?ною страшнюча зав?са,
Як ворог, все ближче.
В висок?й трав? спотикалась,
Ридма до небес голосила.
Хрестилась ? в?ри навчалась,
Про захист просила.
Приб?гла, втомилась, з?тхала,
До дверей тулилась спиною.
Жорстоким вогнем так палало,
А дощ – стороною.
Де Колька? Н?де ж бо не видко,
Не виб?г, нема ? на двор?.
Згадалося: ножиц?, нитки
Ховав у комор?.
Поб?гла, слабкими ногами
Ту землю жорстоку штовхала.
?й доля п?дкинула кам?нь
Там, де не чекала.
У воз? сус?д дядько Валя,
Син поруч, а погляд колючий.
Д?статись до фронту не дали:
?Я ж бо невезучий?.
Вона не сварилась на нього,
? плакати не було сили.
Всю довгу до дому дорогу:
"Зостанься",– просила.
На ранок вс? дрова тягали,
Залишилась ще половина.
?й з пошти листа передали
В?д старшого сина.
Писав, що за братом суму?,
Що скоро на поле ?м бран?,
Що в?н в лазарет? л?ку?
Легесеньк? рани.
Писав в?н про д?вчину Олю,
? як ?й у т?й круговерт?.
Читала про страх та про бол?,
Про лихо ? смерт?.
Веде польова та дорога
По гострому лезу солдата,
А серце стиска? тривога
За маму ? брата.
Похоронка
Загавкала голосно Тоша,
Сид?ти у будц? не хоче.
До двору ?де листоноша,
Не дивиться в оч?.
Наблизилась, зняла хустину,
Д?стала конверт винувато.
Тулилася Дар’я до тину,
А ноги як вата.
?з рук усе лист випада?,
Конверта розкрити не може,
Лиш боляче так видиха?:
?Та, що там? Ох, Боже…?
Ось Колька, - йому ? в?ддали
Листа, там ?з фронту печатка.
? щоки бл?дими враз стали:
?Бумага на татка?.
Не билася ? не кричала,
Д?знавшись про тяжку ту втрату.
У скронях лиш кров’ю звучало:
?Не може це статись?.
В тилу
Пожовкле засмучене листя
У л?с? з дерев опада?.
Як нам зупинити фашиста?
Все йде-наступа?.
Селяни на фронт? по св?ту,
? знову поштар посп?ша?.
Несе ? конверти з прив?том,
? горе безкра?.
А плакати часу нема?:
За плуг до мозол?в, до поту.
Ще й сонця на неб? нема? –
Б?жать на роботу.
Копиц? квапливо зм?тали,
Дв? ями п?д силос готов?,
Для фронту коней передали –
Послужать корови.
Уже за зерно в?дчитались,
? дров заготовили школ?.
Та все ж не посп?ли: зосталась
Картопля на пол?.
Двожильн?. ?м вистачить сили.
Ночами, п?д св?тлом л?хтарним,
Горьован? грудки на вили -
Працюють ударно.
А д?ти –з пол?в кожен колос!
Не чути дитячого свисту.
? т?льки з дорослими вголос:
?Геть зв?ра - фашиста!?
За старших залишившись вдома,
З хазяйством вправлятися змога.
До школи, дорога знайома:
?Прийде перемога!?
А вчитель про подвиг солдата
Рядочки в газет? чита?.
За партами вщухли хлоп’ята,
Батьк?в споминають.
? кожен, - з бажанням до болю,-
Пиша?ться батьк?вським кра?м.
? зна?, що м?сця у школ?
Для лежн?в нема?.
А пот?м, збиваючи ноги,
Збирають гриби та гор?хи
Для фронту, все для перемоги.
Хоч вдома н? крихти.
Син
Над дахом димок похитнувся,
Сн?жинки - неначе намисто.
А син ?? з фронту вернувся,
Списали начисто.
? рад?сть, ? горе у не?,
Ск?нчилась жахлива розлука.
Живий. ? залишиться з нею.
Хоча ? безрукий.
Зварилась картопля, ось ложки.
? ст?л для гостей накрива?.
А де ж веселуха-гармошка?
В кутку спочива?.
Високий, стрункий, чорноокий…
Сус?дки крадькома з?тхають:
Все грав в дово?нн? т? роки,
Тепер не з?гра?.
У матер? серце скип?ло.
Розправила плеч?, пита?:
Так що ж це, в?йною ? т?ло,
? душу лама??
Не треба, не плачте, д?вчата.
Ох, тяжк? во?нн? дороги.
Та прийде й до нашо? хати
Той час перемоги!
Притихла, сльозинку прогнала:
"А смуток ? сльози не д?ло".
? п?сню свою засп?вала
Протяжно та вм?ло.
? серце сп?вало, ? оч?
Про щастя, про б?ль ? про муку,
Про м?сячн? зорян? ноч?,
Любов ? розлуку.
У небо та п?сня злет?ла,
В?длунням скотилась до гаю.
В серцях ?х над?я м?цн?ла.
? в?ра без краю.
Альманах. Спасибо ветеранам за победу!
http://www.stihi.ru/2015/05/02/1161
Международный конкурс Болгария 2016
http://www.stihi.ru/2016/01/18/10173
Метки:
