Конец начала...
Пов?тря вже майже к?нчилося, але що сили не даю губам в?дритися. В очах темн??, хоча над поверхнею води лише ранн?й об?д, грудну кл?тку здавлю?, через те, що недостача кисню, к?нц?вки он?м?ли, розум мутн??, але продовжу? в?дтворювати вс? спогади, в?д забутого дитинства по сьогодення ? лише одна думка не вилазить в так?й скрутн?й ситуац?? "Якого чорта я таке зробила!? Як я могла п?ддатися сво?й гордост?!?". ? це все? Це к?нець мого короткого життя? Та чорт мен? лише 21, але дурост?, як в 14 ? вже н?чого не вд??ш, нав?ть неспод?вано для мене.
Леген? скрутило ? рот в?дкрився для захоплення такого потр?бного пов?тря. Зразу же хлинула вода, яка почала спалювати носогорло пекучим в?дчуттям. Леген? наповнилися повн?стю р?чковою р?диною, в?д чого почала в прямому сенс? падати на дно, залишки розуму залишали та лет?ли вгору.
В останню секунду свого життя в?дчула лише теч?ю яка п?дн?мала вверх, або давила в низ.
В оч? почало сл?пити пекучими пром?ннями сонця, в?дкривши ?х ? подивившись вперед побачила... Себе!? Б?ля мене сид?ли вс? друз? й нав?ть т? кого я вперше бачу, хтось бив по щоках, хто перев?ряв дихання, а хтось уже ? масаж серця робив. Подивившись на сво? т?ло нав?ть не здивувалась, що кол?р шк?ри бл?дий, як в мертвеця, губи як? ран?ше були червон?, як сп?ла полуниця, почали син?ти. Хм... ? що я в?дчуваю в цей момент? Н?чого, взагал?. Лише важк?сть на душ? та в серц?, як кам?нь прив'язали, а воно тягне до низу.
За спиною почулися схлипи, повернувшись побачила свою сестру ?... Бабуля!? Все-таки мене ще можна здивувати... Вони стояли поряд один в?д одного, але в 2-х метрах в?д мене. В кожно? р?зн? емоц??, бабуля лише тепло усм?халася, але в очах був глибокий смуток та б?ль, обличчя напружене так, як ? т?ло, але св?тилася ласкою ? щир?стю, сестра вся трусилася ? була зжата, хот?лося п?д?йти й притиснути до себе, насп?вуючи н?жн? ноти мелод?й, обличчя все було мокре в?д сл?з, як? ще дос? не хот?ли зникати з ?? чудових н?жно-блакитних очей, в яких завжди була рад?сть та ?скринки завзятост? до пригод, а той час лише тривога ? б?ль, але тут щось не так... ?? погляд прикований не до мого т?ла, а до привида... Духа...
- Ти не можеш мене покинути та маму також, вона ж за тобою п?де, я не хочу сама лишатися, це боляче! - почала кричати до мене, вона мене бачить, але як?- Тоб? ще рано, розум??ш!? Рано покидати нас вс?х, в тебе ще все життя попереду! Ти не ма?ш покидати !!! Бабуля скажи ?й це! - повернувшись в ?? б?к заричала сестра до тако? люблячо? бабус?.
- Дорогенька, це лише Ас? вибирати, чи ?й залишатися з вами, чи п?ти разом з? мною, перер?завши свою нитку життя, яка прив'язу?ться для важливого вибору - спок?йно сказала старенька з легкою усм?шкою.
А я взагал? хочу йти зв?дси, з цього св?ту? А що мене тут держить? А я знаю що... ? заради цього хочеться жити, за свою с?м'ю, як тепер?шню, так ? майбутню. Глянувши назад, здивувалася, вс? друз? та подруги, нав?ть деяк? незнайом? обличчя довкола т?ла з? сл?зьми, дехто з? здивуванням дивився на сестричку, на мою дорогу ?ву, як?й лише 14 р?к йде, але найб?льше здивувало, нав?ть смутило, що лише один чолов?к, приблизно мого в?ку б'?ться за мо? життя, в той час, як близьк? мен? люди просять мене прокинутися, в?дрити сво? зелен? оч?, як ран?шня трава з росою. Чолов'яга ще дос? робив масаж серця ? штучне дихання, шепоче незрозум?л? слова для людських вух, але не для мене.
Вже хот?ла сказати в?дпов?дь, як в горл? з'явився комок, який не давав сказати й слово, а на очах навернулися сльози. Повернувшись до сестри з бабусею, щиро усм?хнулася вказавши правою рукою спочатку на себе, а пот?м на т?ло, що означало "Хочу вернутися назад". Старенька лише п?д?йшла об?йнявши та шепнула на вухо " Я буду часто приходити до тебе, об?цяю" ? зникла. ?ва так ? стояла на тому самому м?сц?, я постаралася п?д?йти, але крок зробити не змогла, нитка не пустила. Сумно ?й усм?хнувшись, ворухнула лише губами промовивши "Жди мене", повернулася до т?ла, з глибоким вдихом п?д?йшла до чолов'яги, який ще дос? шептав так? ласкав? слова, як? вкутували з головою в при?мний вихор над?й ? радост?, торкнулася його плеча, в?д чого в?н здригнув ? завмер, наблизившись до його обличчя лише сказала " Не зупиняйся" ? усм?хнулася, забравши руку, в?н продовжив рятувати мене говоривши вже вголос, об?цявши врятувати мене. Торкнувшись долонею до д?лянки грудей, де знаходиться серце, та його руки, в?дчула серцебиття ? в?н також, весело ? чисто засм?явшись, так що см?х п?шов в?длунням разом з в?тром, нажала долонею на грудь ? мене закружило в вир? з при?мним теплом ? словами про щире кохання.
Св?дом?сть стр?мголов вернувся, к?нц?вки я в?дчувала, нав?ть краще н?ж ран?ше. З легень почала вертатися назад вода, заново спалюючи горло, перевернувшись на б?к, позбулася води та зразу же захопила чистий ? такий охочий ковток пов?тря, одкинувшись назад на спину, захоплюючи ротом кисень, почала прислухатися, що робиться довкола, хтось кричав то в?д радост?, то в?д здивування, але лише два голоси такими були р?дними.
Оч? н?як не хот?ли в?дкриватися, але з величезним зусиллям все-таки розплющила ?х, одночасно пожал?ла про це, сонце засл?пило мене.
- Ай, чорт! Хто включив св?тло!?- Стоп... Це м?й голос? Такий чистий, мелод?йний, як в солов'я, т?льки ще краще.
Хтось почав см?ятися, в?дкривши сво? зелен? оченята побачила перед собою того самого чолов'ягу, обличчя його просто св?тилося в?д щастя та радост?, так? прониклив? шоколадного кольору оч? манили до себе, н?с акуратненький з невеликою горбинкою, але вона йому навпаки пасувала, губи були невелик?, але пишн?, так ? шептали щир? слова молитви за мо? життя, св?тло-каштанове волосся кумедно розл?талося в р?зн? сторони, деяк? спадали на лоб одночасно прикривавши ту д?лянку та заривалися в густ? в??, з'?днуючись в ?диний ун?сон гармон?йного танцю. Ледве в?д?рвавшись в?д чолов?ка провела поглядом вс?х, хто стояв поруч ? зрозум?ла що тут щось не чисто, щось дуже дивно дивляться на мене...
- А що сталося? Що за збори? ? чому я лежу на земл??
- Ти н?чого не пам'ята?ш?- ?ва прис?вши на навпоч?пки н?жно запитала мене.
У в?дпов?дь я лише помахала в боки голову, бо знала що голос мене видасть з головою, але ж ?? не проведеш, такий же недов?рливий погляд побачила в мого рят?вника. В?д?рвавши спину в?д прохолодно? земл?, в?дчула як перед очима все почало перевертатися ? крутитися з неймов?рною швидк?стю, в?д яко? мене почало мутити. Закривши руками обличчя, постаралася втихомирити св?й шлунок. Голова гуд?ла, як п?д час похм?лля, думки розповзалися, як таргани в?д св?тла. Важка, прохолодна рука лягла на плеч?, в?д чого трохи покращало, шлунок врешт? решт вгамувався в?д погрози вибратися на зовн?, за що я йому вдячна, рука почала рухатися в?д плеча до обличчя, легенько зачепивши одне зап'ястя почав тягнути на себе, зв?льнюючи половину обличчя в?д полону, в?дкривши одне око, побачила перед собою розмиту, темну пляму, яка мерехт?ла, як рят?вний вогник, лише одна л?н?я св?тила золотим в?дт?нком, вона прикр?плена до нього ? переб?гала ?мпульсами до мене... Дивно... Розмит?сть почала поступово проходити даючи ч?тк? контури предметам навколо мене. Пляма прийняла форму чолов'яги, який бився за мо? життя, довкола його все так же стояли знайом? та не дуже люди, як? з хвилюванням розглядали мене, як поранену тварину, п?д ?хн?м поглядом хот?лося провалитися п?д землю, мо? щоки почали гор?ти вогнем п?д долонею ? я не сумн?ваюся що на вигляд я той час повноц?нний пом?дор, в?д чого ще б?льше починаю червон?ти... Забравши другу руку, провела поглядом вс?х ? одночасно перев?ряючи сво? в?дчуття, зда?ться все добре, думки пливуть пов?льно, але вже в потр?бному направленн?, шлунок не скаче, голова перебува? в блаженств? та споко?, емоц?? нейтральн?, взагал? в сторон?... Поки що...
Усм?шка торкнулася мо?х губ, в?д чого вс? дружно полегшено видихнули.
Згадавши про побачену золотисту л?н?ю, перевела погляд на низ, мо? здивування перейшло вс? кордони мо?? св?домост?.
Я бачила ту саму л?н?ю дол? закоханих. Отже, В?Н моя доля, моя друга половинка, ми разом одне ц?ле. Це ? лякало, ? дивувало одночасно.
Перев?вши погляд на мого рят?вника, зустр?ла так? сам? емоц??: страх, шок ? щире кохання... Невже все так просто дано мен??
''О н?, за щастя платити потр?бно.''- ?хидним голосом в?дпов?в нев?домий.
Так це лише початок наших випробувань ? дивлячись в ц? щир? оч? я розум?ю, ми подола?мо все, що т?льки стане на нашому шляху.
Леген? скрутило ? рот в?дкрився для захоплення такого потр?бного пов?тря. Зразу же хлинула вода, яка почала спалювати носогорло пекучим в?дчуттям. Леген? наповнилися повн?стю р?чковою р?диною, в?д чого почала в прямому сенс? падати на дно, залишки розуму залишали та лет?ли вгору.
В останню секунду свого життя в?дчула лише теч?ю яка п?дн?мала вверх, або давила в низ.
В оч? почало сл?пити пекучими пром?ннями сонця, в?дкривши ?х ? подивившись вперед побачила... Себе!? Б?ля мене сид?ли вс? друз? й нав?ть т? кого я вперше бачу, хтось бив по щоках, хто перев?ряв дихання, а хтось уже ? масаж серця робив. Подивившись на сво? т?ло нав?ть не здивувалась, що кол?р шк?ри бл?дий, як в мертвеця, губи як? ран?ше були червон?, як сп?ла полуниця, почали син?ти. Хм... ? що я в?дчуваю в цей момент? Н?чого, взагал?. Лише важк?сть на душ? та в серц?, як кам?нь прив'язали, а воно тягне до низу.
За спиною почулися схлипи, повернувшись побачила свою сестру ?... Бабуля!? Все-таки мене ще можна здивувати... Вони стояли поряд один в?д одного, але в 2-х метрах в?д мене. В кожно? р?зн? емоц??, бабуля лише тепло усм?халася, але в очах був глибокий смуток та б?ль, обличчя напружене так, як ? т?ло, але св?тилася ласкою ? щир?стю, сестра вся трусилася ? була зжата, хот?лося п?д?йти й притиснути до себе, насп?вуючи н?жн? ноти мелод?й, обличчя все було мокре в?д сл?з, як? ще дос? не хот?ли зникати з ?? чудових н?жно-блакитних очей, в яких завжди була рад?сть та ?скринки завзятост? до пригод, а той час лише тривога ? б?ль, але тут щось не так... ?? погляд прикований не до мого т?ла, а до привида... Духа...
- Ти не можеш мене покинути та маму також, вона ж за тобою п?де, я не хочу сама лишатися, це боляче! - почала кричати до мене, вона мене бачить, але як?- Тоб? ще рано, розум??ш!? Рано покидати нас вс?х, в тебе ще все життя попереду! Ти не ма?ш покидати !!! Бабуля скажи ?й це! - повернувшись в ?? б?к заричала сестра до тако? люблячо? бабус?.
- Дорогенька, це лише Ас? вибирати, чи ?й залишатися з вами, чи п?ти разом з? мною, перер?завши свою нитку життя, яка прив'язу?ться для важливого вибору - спок?йно сказала старенька з легкою усм?шкою.
А я взагал? хочу йти зв?дси, з цього св?ту? А що мене тут держить? А я знаю що... ? заради цього хочеться жити, за свою с?м'ю, як тепер?шню, так ? майбутню. Глянувши назад, здивувалася, вс? друз? та подруги, нав?ть деяк? незнайом? обличчя довкола т?ла з? сл?зьми, дехто з? здивуванням дивився на сестричку, на мою дорогу ?ву, як?й лише 14 р?к йде, але найб?льше здивувало, нав?ть смутило, що лише один чолов?к, приблизно мого в?ку б'?ться за мо? життя, в той час, як близьк? мен? люди просять мене прокинутися, в?дрити сво? зелен? оч?, як ран?шня трава з росою. Чолов'яга ще дос? робив масаж серця ? штучне дихання, шепоче незрозум?л? слова для людських вух, але не для мене.
Вже хот?ла сказати в?дпов?дь, як в горл? з'явився комок, який не давав сказати й слово, а на очах навернулися сльози. Повернувшись до сестри з бабусею, щиро усм?хнулася вказавши правою рукою спочатку на себе, а пот?м на т?ло, що означало "Хочу вернутися назад". Старенька лише п?д?йшла об?йнявши та шепнула на вухо " Я буду часто приходити до тебе, об?цяю" ? зникла. ?ва так ? стояла на тому самому м?сц?, я постаралася п?д?йти, але крок зробити не змогла, нитка не пустила. Сумно ?й усм?хнувшись, ворухнула лише губами промовивши "Жди мене", повернулася до т?ла, з глибоким вдихом п?д?йшла до чолов'яги, який ще дос? шептав так? ласкав? слова, як? вкутували з головою в при?мний вихор над?й ? радост?, торкнулася його плеча, в?д чого в?н здригнув ? завмер, наблизившись до його обличчя лише сказала " Не зупиняйся" ? усм?хнулася, забравши руку, в?н продовжив рятувати мене говоривши вже вголос, об?цявши врятувати мене. Торкнувшись долонею до д?лянки грудей, де знаходиться серце, та його руки, в?дчула серцебиття ? в?н також, весело ? чисто засм?явшись, так що см?х п?шов в?длунням разом з в?тром, нажала долонею на грудь ? мене закружило в вир? з при?мним теплом ? словами про щире кохання.
Св?дом?сть стр?мголов вернувся, к?нц?вки я в?дчувала, нав?ть краще н?ж ран?ше. З легень почала вертатися назад вода, заново спалюючи горло, перевернувшись на б?к, позбулася води та зразу же захопила чистий ? такий охочий ковток пов?тря, одкинувшись назад на спину, захоплюючи ротом кисень, почала прислухатися, що робиться довкола, хтось кричав то в?д радост?, то в?д здивування, але лише два голоси такими були р?дними.
Оч? н?як не хот?ли в?дкриватися, але з величезним зусиллям все-таки розплющила ?х, одночасно пожал?ла про це, сонце засл?пило мене.
- Ай, чорт! Хто включив св?тло!?- Стоп... Це м?й голос? Такий чистий, мелод?йний, як в солов'я, т?льки ще краще.
Хтось почав см?ятися, в?дкривши сво? зелен? оченята побачила перед собою того самого чолов'ягу, обличчя його просто св?тилося в?д щастя та радост?, так? прониклив? шоколадного кольору оч? манили до себе, н?с акуратненький з невеликою горбинкою, але вона йому навпаки пасувала, губи були невелик?, але пишн?, так ? шептали щир? слова молитви за мо? життя, св?тло-каштанове волосся кумедно розл?талося в р?зн? сторони, деяк? спадали на лоб одночасно прикривавши ту д?лянку та заривалися в густ? в??, з'?днуючись в ?диний ун?сон гармон?йного танцю. Ледве в?д?рвавшись в?д чолов?ка провела поглядом вс?х, хто стояв поруч ? зрозум?ла що тут щось не чисто, щось дуже дивно дивляться на мене...
- А що сталося? Що за збори? ? чому я лежу на земл??
- Ти н?чого не пам'ята?ш?- ?ва прис?вши на навпоч?пки н?жно запитала мене.
У в?дпов?дь я лише помахала в боки голову, бо знала що голос мене видасть з головою, але ж ?? не проведеш, такий же недов?рливий погляд побачила в мого рят?вника. В?д?рвавши спину в?д прохолодно? земл?, в?дчула як перед очима все почало перевертатися ? крутитися з неймов?рною швидк?стю, в?д яко? мене почало мутити. Закривши руками обличчя, постаралася втихомирити св?й шлунок. Голова гуд?ла, як п?д час похм?лля, думки розповзалися, як таргани в?д св?тла. Важка, прохолодна рука лягла на плеч?, в?д чого трохи покращало, шлунок врешт? решт вгамувався в?д погрози вибратися на зовн?, за що я йому вдячна, рука почала рухатися в?д плеча до обличчя, легенько зачепивши одне зап'ястя почав тягнути на себе, зв?льнюючи половину обличчя в?д полону, в?дкривши одне око, побачила перед собою розмиту, темну пляму, яка мерехт?ла, як рят?вний вогник, лише одна л?н?я св?тила золотим в?дт?нком, вона прикр?плена до нього ? переб?гала ?мпульсами до мене... Дивно... Розмит?сть почала поступово проходити даючи ч?тк? контури предметам навколо мене. Пляма прийняла форму чолов'яги, який бився за мо? життя, довкола його все так же стояли знайом? та не дуже люди, як? з хвилюванням розглядали мене, як поранену тварину, п?д ?хн?м поглядом хот?лося провалитися п?д землю, мо? щоки почали гор?ти вогнем п?д долонею ? я не сумн?ваюся що на вигляд я той час повноц?нний пом?дор, в?д чого ще б?льше починаю червон?ти... Забравши другу руку, провела поглядом вс?х ? одночасно перев?ряючи сво? в?дчуття, зда?ться все добре, думки пливуть пов?льно, але вже в потр?бному направленн?, шлунок не скаче, голова перебува? в блаженств? та споко?, емоц?? нейтральн?, взагал? в сторон?... Поки що...
Усм?шка торкнулася мо?х губ, в?д чого вс? дружно полегшено видихнули.
Згадавши про побачену золотисту л?н?ю, перевела погляд на низ, мо? здивування перейшло вс? кордони мо?? св?домост?.
Я бачила ту саму л?н?ю дол? закоханих. Отже, В?Н моя доля, моя друга половинка, ми разом одне ц?ле. Це ? лякало, ? дивувало одночасно.
Перев?вши погляд на мого рят?вника, зустр?ла так? сам? емоц??: страх, шок ? щире кохання... Невже все так просто дано мен??
''О н?, за щастя платити потр?бно.''- ?хидним голосом в?дпов?в нев?домий.
Так це лише початок наших випробувань ? дивлячись в ц? щир? оч? я розум?ю, ми подола?мо все, що т?льки стане на нашому шляху.
Метки:
