Маленьке чорно-бiле цуценя

'''

Маленьке чорно-б?ле цуценя
Лягло поп?д дверима –
наче доля, -
Мов згадка,
що у боз? ми – р?дня,
Що карма - ?
? Божа воля!

Лягло на тому ж килимку,
Де ?Н?чка? - киценька лежала, -
Зачата та що у садку,
У т'??, що у серц? жалем, -

Чи жалем, чи жалЕм, чи вже
Мене ?чума? та попустила… -
Нам спов?встивши: - То ?чуже?,
Що скле?ти його не сила…

? щезло миле цуценя,
?Зашугане?
в ?совков?м? ритм?,
Таке вразливе, мов це – я, -
У св?тла й т?н?
в?чн?й битв?!