Лиш за крилами журюся

У просторих небесах
Легко лине в?льний птах.
Я л?тати не боюся,
Лиш за крилами журюся,
Бо у мене ?х нема?.
Сонце пром?нц? хова?.
Вдалин? Дн?про шумить –
Швидко р?чечка б?жить.
Ось ? веч?р наступив,
В трави роси опустив.
У сус?дньому гайку –
? зозульчине: – Ку-ку!
Спати зовс?м ще не хочу,
Тож послухаю охоче…
Хоч вона л?та все л?чить,
Рахувати мен? не личить,
Бо летять за днями дн?.
Не здогнати ?х мен?.
Я н?чого не встигаю!
Весь час жити посп?шаю:
Думка лине без упину,
Все у мр?ях – лину-лину…
У замр?яних св?тах
Я л?таю, наче птах,
З рад?стю, а то з журбою
Над калиною, вербою.
Чую п?сн? солов’?н?,
Що сп?ва? в?н калин?.
Краще нашого Дн?пра,
Для мене, р?чки нема,
Бо живу я в р?дн?м краю,
Р?дко зв?дси ви?жджаю,
? тому, любов свою
Лише йому в?ддаю –
Житт?рад?сн?й землиц?,
Полю повному пшениц?,
Тихим вербам над ставком
? коровам з молоком,
Л?су-красеню, д?бровам,
Кручам, що навкруг села.
Неповторний в?зерунок
Ноч? темного крила,
Що щоразу наступа?.
? мина? день за днем.
Вранц? сонечко зася?
Незгасаючим вогнем.
Цей куточок Укра?ни
Вже мил?ше мен? за все.
Мр?? тут Дн?про несе.
Тут терпляче я чекаю,
Що настане час такий!..
(Над Вкра?ною л?таю).
Будь здоров! Народе м?й!